Досвідчений мисливець - книгописець

Вперше зустрів її на одному із спортивних гуртків. Приємна, симпатична. Старається не звертати уваги і боїться прямих поглядів. За нею купа уваги і залицяльників. Ну нічо. Бачили таких. Проходили.
Якось забув про те все за справами і книгами. Перестав ходити туди і переніс все на вихідні. 
Пройшло кілька місяців. 
З'явилася на вихідних. Весело жартує і посміхається.
Потрібно тримати інтригу і дати їй помріяти...
Та ну його в дупу. Я вже застарий для того. Олін! Все на червоне! 
Підійшов, поговорили.
Я в шоці! Не від того, що вона уже з кимось. Це вже проходили. Їй 18! Ну воно тобі тре? Чесно?
Взагалі бувало по-різному. Деякі навіть розповідали, що в них уже є діти.
Але то їх книги. Тим більше, а що якщо правда?
Знову ходить, придивляється. Але вже здалеку. От мале. Щось та і розуміє в тих перетягуваннях канату...
Взагалі на початках завжди потрібно слухати жінку. Чесно, жінку "переграти" в тих перепитіях неможливо. Єдине, що я зрозумів із свого досвіду, вона якщо і може програти то тільки сама собі.
Тому уважно слухаємо і погоджуємося, поки слідство не вийде саме на себе.
Знову придивляється.  
Відчуття ніби потрапив назад до школи. Тепер із зарплатою, але без екзаменів!)
Ммм... Пішла в атаку, тепер часто її підвозять знайомі і колеги. А в малої є зубки. Вчора шеф посигналив, коли я спукався донизу, а він разом з нею виїзджав з підземної парковки.
Таке відчуття, що я вже десь це бачив. 
Знову переносити час гуртка. Але там чергова пасія візьметься доводити на кожному кроці настільки я їй непотрібен і наскільки мені потрібно спішити. Та і я вже починаю переставати звертати на це увагу. Напевно нудно, або постійне дежавю. 
А далі від кількох тижнів і до року вони зриваються, починають назвонювати, шукати можливість для зустрічі, вибачатися. 
А хочеться чогось простого, відвертого, несхованого від усіх, а найбільше від твоїх очей.
Курва, напевно знову треба писати книгу...)
Бо нема на то ради)