Сьогодні моє любовне фентезі “Коли оживає камінь” надійшло у передплату. Безмежно вдячна всім читачам за увагу до книги! Ваша підтримка надихає. Тільки для перших читачів вартість книги мінімальна. Через два тижні ціна на книгу зросте. Не втрачайте можливості купити книгу за вигідною ціною. Протягом трьох у главах на вас чекатимуть подарунки від мене та моїх колег. 

Уривок з нової глави:

— Тепер я хочу почути від тебе про те, що сталося насправді.

Його суворий голос викликав мороз на шкірі. У горлі Анни перчило, а на груди опустився важкий тягар. Вона нервово перебирала пальцями:

— Невже ти мені повіриш? Слово герцогині проти слова ув’язненої. Еліс чудово знала, що їй повірять навіть без доказів і влаштувала все це.

Корвін на мить стиснув губи. Розчепив верхній ґудзик сорочки, наче він безжально тиснув та заважав дихати:

— Я тобі розповім, який вигляд це мало збоку. Вона в сльозах, поранена, ніж біля твоїх ніг. Чудова картина для тих, хто давно шукає привід позбутися тебе.

— Добре, що ти це розумієш. Я навіть не торкалася того клятого ножа. Еліс влаштувала пастку. Мене звинувачено несправедливо, а я навіть не можу це довести. Проте, найбільше болить те, що ти мені не віриш. Я довірилася тобі, розповіла, що я не Аміра, не здатна на вбивство, але ти все одно сумніваєшся.

В очах Корвіна спалахнуло роздратування. Він підвівся та підійшов до дівчини майже впритул.

— Я не міг вчинити інакше, — чоловік нахилився ближче, і його тепле дихання торкнулося її щоки, — я мушу грати у їхні ігри. Якщо одразу стану на твій бік, вони розірвуть тебе. А так у мене є час знайти докази, щоб захистити свою кохану жінку.

Анну кинуло в жар. Кохану жінку! Дівчина не розуміла про кого говорить Корвін. Думки плуталися, а на очах виступили сльози. Вона стиснула пальці, щоб приховати тремтіння, але її голос виказав хвилювання:

— У тебе є кохана жінка?

— Так, і це ти. Я кохаю тебе, Анно.

Корвін дивився на дівчину так, що у її грудях спалахнуло полум’я. Досі не вірила своїм вухам і стояла непорушно. Чоловік потягнувся за поцілунком. Анна знайшла у собі сили відхилитися та зробила крок назад. Запанікувавши, помахала руками:

— Ти не можеш мене кохати. Ти повинен кохати Ліліану.

— Повинен? — Корвін запитально вигнув брову. — Хто мене змушує? Ти чи твоя дурнувата книга?

— Вона не дурнувата, — Анна одразу обурилася. — Через неї я опинилася у цьому світі й не уявляю як вибратися звідси. Ліліана призначена тобі долею.

— Ліліана лише дівчисько і не викликає жодних емоцій, на відміну від тебе, — Корвін миттю заточив Анну у своїх гарячих обіймах. — Інколи ти доводиш до сказу, але незважаючи на це, ти потрібна мені все більше, — його голос зірвався на шепіт, наче це зізнання занадто небезпечне.

З очей дівчини потекли гіркі сльози. Вона не розуміла, чому чоловік обманює. Дивилася у його брехливі очі й хотіла побачити правду. Груди лоскотали ревнощі, а злість поширювалася венами усім тілом. Анна важко зітхнула:

— Навіщо я тобі? Ще вчора ти цілував мене, а сьогодні зранку вийшов зі спальні з Фелісією. Я не іграшка і не грайся з моїми почуттями, — ці слова прозвучали ніби дзвінкий ляпас у повітрі.

Підписуйтеся на мою сторінку на Букнет, щоб не пропустити новини щодо моєї творчості.

Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах і будете у курсі новин щодо моєї творчості:

Фейсбук                      Інстаграм               Тік Ток                       

Захопливого читання та мирного неба!