Привіт, друзі!

Дехто з вас вже бачили оновлення на моїй сторінці, а саме короткий роман "Інакший" принц для "Дивакуватої" принцеси".

Не буду приховувати, що з цим творінням я збиралася взяти участь у конкурсі "Тіні листопада" і хоч написала роман за рекордні для мене ШІСТЬ ДНІВ!,  але все одно не встигла вчасно зареєструвати роботу... Але це аніскілечки мене не засмутило і не применшило мого задоволення від творчого процесу, ну а що із того вийшло - можете за бажанням самі глянути, перейшовши за посиланням: (https://booknet.ua/book/nakshii-princ-dlya-divakuvato-princesi-b444854). Буду рада, якщо знайдете час для мого скромного творіння і поділитеся враженнями у коментарях ;)

Трошки про сюжет... 

"Інакший" принц для "Дивакуватої" принцеси" - це короткий роман у жанрі сучасна проза з елементами містики. Є в ньому також і фрагменти автобіографії, але то таке... Додам лише, що спершу геть не планувала вплітати в сюжет війну - це само якось прийшло під час написання і я подумала: "А чому б і ні?" 

Як і годиться, - імена героїв, назви міст та організацій цілком і повністю вигадані і є плодом уяви автора, тобто моєї уяви))). У сюжеті розкриті (сподіваюся "-")  питання дружби, пошуку себе і свого призначення, простих людських взаємин у родині та колективі ну і, звичайно, істинне кохання, яке головна героїня сама собі, так би мовити, "напророчила". 

Фрагмент з роману додаю нижче:

***Я прикрила повіки і спробувала поворухнутися, але почувалася такою слабкою, та і свідомість ще не зовсім прояснилася. І все ж…

– Єво, хто мене привіз у лікарню? Хтось викликав швидку чи…

– Той, хто приніс тобі ці квіти.

Які ще квіти?

Я ледь повернула голову, намагаючись не потривожити руку з крапельницею і побачила під стіною на високій тумбочці великий букет білих ромашок у рожевій обгортці.

Нізащо не повірю, то напевне від бабусі і тітки Агнети.

– Готова прийняти відвідувача, а чи сказати йому, щоб прийшов пізніше?

Я сковтнула трохи болючим горлом, а тоді спитала:

– А той відвідувач високий і в окулярах?

– Угуууу, – лукаво всміхнулася вдова Дані і від цих слів моє дурне і ледь живе серце знову забилося сильніше.

– Хай зайде.

Мені до останнього не вірилося, що зараз до палати увійде Річард Тарновський і що це він приніс для мене ці чудові білі ромашки. Я, звичайно, більше люблю червоні троянди, але після пережитого жахіття хотілося оточити себе світлими кольорами...***

Також, друзі, 73-ій розділ другої частини фентезі "Дракон відлетів на світанку" (https://booknet.ua/book/drakon-vdletv-na-svtanku-b437737) вже на моїй сторінці, ну а з публікацією третьої частини поки доведеться зачекати, тому що вона ще не написана... Якось так. Наберіться терпіння, але обіцяю, що попереду у принцеси Леди та спадкоємця Лотрії Теодора ще багато небезпечних пригод, магічних випробувань та... кохання на межі життя і смерті, добра і зла, людського і надприродного!

Всім гарних вихідних, цікавих творчих ідей та мирного неба!