Новинка подана)

Сьогодні почалася публікація новинки «Катастрофа для слідчого».  Насправді, після “Ейлінг" було дуже приємно повертатися до гумору та фентезі. Ніби ковток свіжого повітря)

— Тим паче. Мені зранку теж працювати. Як бачите, у нас обох немає часу на безглузді викрадення. Сідайте вже, я жахливо хочу спати... У мене на ваше вбивство ні часу не має, ні бажання потім прибирати. 

— Вперше в житті чую таку причину для збереження чужого життя, — розсміялася йому в обличчя, все ж таки наважившись сісти в автівку. — Зазвичай люди кажуть, що це не гуманно і їм не дозволяє совість завдати комусь болю. 

— Совість...? — здивовано зауважив чоловік. — Совість має погану властивість зникати. А от вроджена лінь рятує добрячу частину населення від пошуків пригод на свій зад. Ви тільки-но уявіть. Це ж треба придумати вбивство. Переслідувати жертву, вираховуючи її звички. Потім реалізувати плани. Потім десь ховати тіло. Придумувати собі алібі та прибирати місце злочину. Це ж скільки зайвої роботи? У мене фізично немає стільки вільного часу. 

— Ніколи не думала, що чужа лінь може вберегти моє життя. 

Ну і, хто не читав, заходьте в «Мою спокусливу помилку») якщо не читали ще.

— Що за нестерпна жінка… — закотив він очі, ступаючи впритул і нахабно обіймаючи мене зі всієї сили. — Так би й задушив, щоб не страждала від себе ж…! От невже так страшно мене взяти й обійняти? Головне, як в душ до мене вриватися — то ти тут як тут. Як дивитися в підсобці як я перевдягаюсь — то знову ти перша. І де ж ділася та напускна впевненість, га? Зізнавайся, що, серце тьохкає?

Нестерпний Елвін все тихіше шепотів мені прямо на вухо, й що саме образливе — моє серце дійсно забилося швидше. Чи то від того тону, яким він все це говорив. Чи то від раптової близькості його губ коло моєї щоки. Чи то я просто була занадто голодна, а від нього все ще неперевершено пахло корицею, випічкою та ягодами. Ще й ніби на зло цей спокусник дотягнувся до полички й витягнув печиво, яке пік зранку та протягнув до моїх губ. 

— Тьохкає, ще й як тьохкає, — прошепотів він й нахабно надкусив, а потім тицьнув печивом в мій рот. — Я звідси чую його.