Повернення Фартового.

...Депо за роки теж майже не змінилося. Хіба, що в напівпорожніх вікнах поменшало скла, а по кутах виросли нові купи побутового сміття. І ще, на зовнішніх воротах невідомий жартівник червоною фарбою написав:

«Самотній, інтелігентний сталкер, з незаплямованою репутацією. Познайомиться із привабливою статевозрілою самкою кровососа для поліпшення бігових навичок. Інтим не пропонувати. Дзвонить за номером: 0961811857 запитати Івана Щура».

Для початку Валера вирішив поспілкуватись з сидячими біля багаття сталкерами. На вигляд це були новачки.

 - Привіт бродяги! – привітав він їх, - Можна до вас?

 - А ти сам-то хто такий? – відкладаючи в бік гітару, запитав блідий, худий хлопець, з великими відстовбурченими вухами.

 - Я, хто? - перепитав, посміхаючись, юнак, - Людина. На мутанта ніби ще не схожий? Та й лускою не обріс - так як в Зону прибув недавно.

 - А чому я раніше тут тебе не бачив людина?! - хрипким голосом запитав, одягнений в довгий прогумований плащ, зарослий густою щетиною, могутньої статури парубок. Років, на вигляд, не більше двадцяти п'яти.

 «Під досвідченого косить. Намагається на горло взяти. Ну-ну». – Подумки посміхнувся Валера.

Але, намагаючись уникнути непотрібного конфлікту, стримано вимовив:

 - Так я вже казав - в Зону прибув недавно. Ти що рідний, недочуваєш? Чи забув?

 - Я тобі не рідний! Я Батя! - зухвало гаркнув сталкер.

 - Ну, Батя, так Батя. Бог з тобою приятель. Я краще далі піду, - смиренно пробурмотів Валера, прямуючи в ангар.

 - Стояти! Нікуди ти не підеш! - заревів задирака, - Я кому сказав?!

 Батя підскочив до жертви, схопив за рюкзак, щосили рвонув на себе. Але тут сталося щось незрозуміле - хтось несподівано вимкнув світло...