Розмова Русалки та Водяника.

Вирішила написати можливу частину тексту. Розмова Русалки та Водяника.

Десь на узліссі біля річки. Грайлва русалка розмовляла з Водяником!

- Водянику, батечко мій батечко. Чи гарна я сьогодні!? - В гарному піднесеному настрої, трохи пританцьовуючи спитала русалка. 
- Ти завжди, Гарна моя Лілея, а сьогодні прямо особливо вся світишся від щастя. 
- Бачиш я з гілля верби собі нову сукню створила 
- Ти ж моя моя майстриня. Вже до свят купальських готуєшся. 
- Так, батечко. Я хочу бути гарніша всіх створінь. Щоб музика і співи були для мене і слово чарівне моїм було.  - русалка сіла поруч з водяником
- Ти вразиш всіх, моя доню. Бо чарівнішої за тебе в цих лісах немає. 
- А як же Мавка батечку? Вона теж гарна. 
- Вона, хоч і гарна, але ти все ж гарніша. Мавка вже геть понурою стала не до свята їй зараз.  - відповів водяний. 
- Вона мені подобається, тільки пісні її стали сумні журливі. А раніше вона була мов та лебідка гарна та весела. Я хотіла бути чимось схожою на неї. 
- Біда її спіткала доню. Ти краще не бери з неї прикладу, та не повторюй її помилок, а саме головне пам'ятай: "Не Закохусь" в людей. Бо загублять вони тебе. І душа твоя зв'язне і краса змарніє. 
- Батечку серденьку ж не накажеш.  Хоча я і не збиралась з людьми водитись. Вони всі не цікаві мені. Понурі... 

- Ти просто їх всіх незнаєш, доню... З долею суму мовив водяник. 

Далі буде. І візуал, якими їх бачить ШІ.