До ти хто мене читає

Я трохи переключилася на поезію, бо вона займає менше часу, але фарб в голові від неї більше. Так як тут люблять більше саме книги, то публікуюсь в іншому місці. Але поділюся кількома своїми віршами! 


Дата смерті 

Життя, стривай, зупинись!
Що ти робиш зі мною?
Дай одну єдину мить!
Побути ще собою.

Мчиш галопом уперед,
забираєш найцінніше.
Життя, звісно, ти не мед,
не забирай найрідніше.

У когось день народження,
а у когось — дата смерті.
Коли ж той час відродження,
де зупинка в круговерті?

 

Сумне 

 

Плачу, бо серце сумує.
Бо розум знову мудрує.
Не знає як мати тебе.
Не мій. Бо Обрав не мене.

Та чи болить лише мені
Ця відстань, порожні ці дні.
Живеш, радієш без мене?
Мій смуток ніяк не мине .

Коханням тебе не назву
Вже ніяк тебе не назву.
Бо сил не маю лічити,
І крил немає летіти.

Невже все має згоріти?
У буднях мойого життя.

Яна мене поєзія захоплює не менше за книги, а інколи можливо і більше. Цінуйте один одного поки ви є! Дякую за увагу, чекаю в гості)))

Цілую люблю ваша ММ.