Щоб я сказала собі з минулого, якби зустріла сьогодні?
Школярці я б сказала: «Пиши, навіть якщо тобі забороняють вірити у свої сили.
Коли вчителі висміюють тебе, бо “другої Лесі Українки з тебе не вийде”, а ти продовжуєш "лізти туди де тобі не місце".
Пиши, бо в кожному рядку ти залишаєш себе справжню.»
Собі-студентці я б розповіла, що ті, хто колись здавалися найважливішими, можуть зникнути… і це нормально.
Я б порадила довіряти серцю більше, ніж всіляким “знавцям”,
бо воно завжди знає, куди йти — навіть коли дорога ще не видна.
Я б сказала: «Не бійся жити!»
Ти навчишся сміятися з викрутасів долі навіть тоді, коли нанесені нею рани ще болять.
Ти навчишся прощати, відпускати й знову починати спочатку — уже з усмішкою.
І, мабуть, наостанок я б просто сказала: «Дякую тобі, що не здалася. Без тебе мене б не було.
Не жалкуй ні про що — наш шлях зробив нас тими, ким ми є.
І, знаєш, ти все зробила правильно.»
✨ Ми не можемо змінити минуле, але можемо обійняти ту себе, яка вірила — і не зламалася.
Чудово написано. Але, якщо ваші вчителі, справді, висміювали вас, то це сумно. ( Як на мене, вчителі повинні були б підтримувати дітей, розвивати їхні таланти. Але, на жаль, хто тільки не йде працювати в школу. Я теж свого часу бачила різних учителів...
Ірина Звонок, Дякую ❤️❤️❤️. Так, мені вчителі казали щоб я не думала навіть, що зможу називатися письменницею. Бо для того треба мати талант. Весь час казали, що я літаю у хмарах. Через це я кидала писати, а тоді починала знову - не могла не писати.
Лірія Маєр, Виявила, що Ви теж пишете коротку прозу, яку я дуже люблю. Додам до бібліотеки поки кілька книг. Знайду час і обов'язково почитаю, напишу коментарі.
Все, що із нами вже сталося, відбулося б у будь-якому випадку. Той шлях, який у нас є, на жаль, або, на щастя, є єдиним можливим, і якщо сьогодні ми знаходимося там, де є, то ми виконали, те що потрібно. Навіть якщо здається, що значущості у діях нема, ми маємо привітати себе хоча б із тим, що сьогодні досі тут, досі із власним розумом та душею
Я завжди знала,що маю талант до написання історій.Еле замість підтримки завжди чула насмішки. Коли пройшла певні етапи життя,зрозуміла, що мені не важлива чужа думка і якщо мене не підтримають близькі для мене це вже давно не проблема.
Я теж мала би подякувати собі за те, що не здалася. У школі вчителька добряче ляснула по крилах, одного разу сказавши, що оповідання, яке я написала, не моє, що я його звідкись списала. Отаке знецінення тепер на днях пережила моя донька. Вона написала есе, я перевірила. Вчителька сказала, що то писав ШІ. Дитина погасла. Дуже сумно, коли інші порівнюють з собою і заявляють, що вони так не можуть, а, отже, і ти - теж.
Я не зламалася, коли у 25 років мені мама сказала, що я письменниця-невдаха і нічого не досягла в житті. На хвильку, у неї самої досить звичайне життя, успіхів жодних. Тепер вона лиє сльози радості, коли я розповідаю про якісь свої досягнення, мовляв, яка у мене розумна донечка!
Нас ніхто не зрозуміє, окрім нас самих. Наші галактики, які ми створюємо у головах, надто складні для більшості.
Леля Карпатська, На жаль цей досвід знайомий багатьом, хто творить.
Іноді люди забувають, що необережне слово може зламати крила, які тільки-но з’явилися.
Добре, що Ви не дозволили цьому знеціненню визначити себе.
Підтримую! На мою скромну думку не потрібно боятися бути собою. Жити, як відчуваєш, вірити у краще та рухатися до цього, навіть, якщо мрії здаються далекими. Спасибі за щирість!
Шановні колеги по перу! Запрошую взяти участь у безстроковому марафоні. Що означає безстроковий? Читайте далі, зрозумієте. На марафон приймаються закінчені твори. НЕ має значення: - платні, чи ні (але враховуємо,
Любі читачі! Ви коли-небудь відчували, що ваше життя – це зациклений сценарій «робота-дім-затишок», де найяскравіша подія тижня – це стиглий авокадо в супермаркеті? Саме так жила Леся, поки одного вечора подруга
Привітики☺️✨️ Мої любі, поспішаю вам нагадати, що сьогодні опівночі вийдуть заключні розділи Повернути Ліліт і новинка) О 19:00 — 2 розділи й опівночі — 5 розділів☺️ Все найцікавіше я залишила саме на сьогодні,
Нагадую, що через кілька годин знижка закінчиться. І ви можете втратити можливість купити книгу «КОД НАШОЇ НЕНАВИСТІ» за гарною ціною. Дарина приходить працювати ілюстратором у компанію з розробки
Надіюся, що Вам сподобається моя ідея :) Бачу, що багато з Вас підписується. Тому у мене виникла невеличка ідея, щоб допомогти новачкам, які взаємно стежать. Давайте в коментарях відгукнетеся лише ті, хто готовий допомогти
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧудово написано. Але, якщо ваші вчителі, справді, висміювали вас, то це сумно. ( Як на мене, вчителі повинні були б підтримувати дітей, розвивати їхні таланти. Але, на жаль, хто тільки не йде працювати в школу. Я теж свого часу бачила різних учителів...
Ірина Звонок, Дякую ❤️❤️❤️. Так, мені вчителі казали щоб я не думала навіть, що зможу називатися письменницею. Бо для того треба мати талант. Весь час казали, що я літаю у хмарах. Через це я кидала писати, а тоді починала знову - не могла не писати.
Відгукується кожне речення! Браво!
Раїса Ткачук, дякую. ❤️❤️❤️✨️✨️✨️✨️✨️✨️✨️✨️
Ви дуже правильно все написали.
Таня, дякую ❤️❤️❤️.
,❤️❤️❤️
Світислава Мудрич, Дякую.
Ви чудово пишете. Просто пам'ятайте це.
Petro Greenwood, дякую ❤️❤️❤️.
Ви правильно все сказали та написали, головне не здаватися, які б перешкоди не чекали по переду))
Лірія Маєр, Виявила, що Ви теж пишете коротку прозу, яку я дуже люблю. Додам до бібліотеки поки кілька книг. Знайду час і обов'язково почитаю, напишу коментарі.
Мені б ці слова...
Але іноді здається, що необхідно було пройти через все це.
Катерина Винокурова, теж думаю, що пройдений шлях був необхідний. Я б його й не міняла. Єдине - трохи поберегти б нерви))
Ви все дуже правильно написала✨
Я б стільки собі сказала, бо "ламали" не раз
Світлана Фоя, ❤️❤️❤️
Все, що із нами вже сталося, відбулося б у будь-якому випадку. Той шлях, який у нас є, на жаль, або, на щастя, є єдиним можливим, і якщо сьогодні ми знаходимося там, де є, то ми виконали, те що потрібно. Навіть якщо здається, що значущості у діях нема, ми маємо привітати себе хоча б із тим, що сьогодні досі тут, досі із власним розумом та душею
Світлана Фоя, Абсолютно згоден :)
Себе треба слухати ✨ Наша душа завжди відчуває краще ♥️✨
Ольха Елдер, так, слухати власне серце ❤️❤️❤️✨️✨️✨️✨️
Я завжди знала,що маю талант до написання історій.Еле замість підтримки завжди чула насмішки. Коли пройшла певні етапи життя,зрозуміла, що мені не важлива чужа думка і якщо мене не підтримають близькі для мене це вже давно не проблема.
Еларен Веш, Це так чудово - обрати бути собою. ❤️❤️❤️ Мені деякі родичі поблажливо казали: " Нічого, це у тебе минеться." ))
Чудово сказано, дуже мотивуюче, як на мене.
Аріда Демоніар, дякую ❤️❤️❤️. Тепер відчуваю, що здатна підтримати інших, хто потрапив у схожу ситуацію.
Я теж мала би подякувати собі за те, що не здалася. У школі вчителька добряче ляснула по крилах, одного разу сказавши, що оповідання, яке я написала, не моє, що я його звідкись списала. Отаке знецінення тепер на днях пережила моя донька. Вона написала есе, я перевірила. Вчителька сказала, що то писав ШІ. Дитина погасла. Дуже сумно, коли інші порівнюють з собою і заявляють, що вони так не можуть, а, отже, і ти - теж.
Я не зламалася, коли у 25 років мені мама сказала, що я письменниця-невдаха і нічого не досягла в житті. На хвильку, у неї самої досить звичайне життя, успіхів жодних. Тепер вона лиє сльози радості, коли я розповідаю про якісь свої досягнення, мовляв, яка у мене розумна донечка!
Нас ніхто не зрозуміє, окрім нас самих. Наші галактики, які ми створюємо у головах, надто складні для більшості.
Леля Карпатська, На жаль цей досвід знайомий багатьом, хто творить.
Іноді люди забувають, що необережне слово може зламати крила, які тільки-но з’явилися.
Добре, що Ви не дозволили цьому знеціненню визначити себе.
Цікаво. Навіть не знаю,, що сказала. Стільки всього було і все не те.
Олесь Король, ❤️❤️❤️.
Дякую за такі слова! Вони змушують зупинитися і пригадати себе з минулого та повірити у свої сили!!!
Світлана Фоя, ❤️❤️❤️
Звісно треба писати, коли душа просить)
Чарівна Мрія, дякую. Саме тому я обрала слухати себе. )
Підтримую! На мою скромну думку не потрібно боятися бути собою. Жити, як відчуваєш, вірити у краще та рухатися до цього, навіть, якщо мрії здаються далекими. Спасибі за щирість!
Світлана Фоя, ❤️
Дуже щиро! Згоден ✨⚡
Ромул Шерідан, дякую Вам ❤️❤️❤️.
❤️✨❤️✨❤️
Тея Калиновська, дякую ❤️❤️❤️.
Правильно! в себе потрібно вірити та нікого не слухати.
Марина Мелтон, дякую ❤️❤️❤️. Нарешті справляюся зі своїми "скелетами".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати