Як же страшно було почати викладати те, що я пишу… Здавалось, що це не моє, що мені навіть не варто пробувати. І я навіть не знала, з чого почати.

А потім я побачила конкурс і вирішила спробувати. Швидко зрозуміла, про що буде книга, написала короткий план і кинулася в чорновик. Хоч щось вже було на папері — це давало відчуття контролю.

Але потім… натрапила на ще один конкурс на короткі романи. І думка: «А чому б і ні?» — з’явилась сама. Проблема була тільки в ідеї. Голову рвало порожнечею. Шукала сюжети, питала ШІ, але жодна пропозиція не зачепила.

І тут я випадково гортала короткі відео на YouTube і натрапила на дораму про джина. «Бажання та ціна, яку ми за них платимо» — ідея сама впала в голову. Так і народилася моя книга “Останнє бажання”. Вона стала початком мене як Кіри Нолан.

Я тричі заповнювала форму книги, ніби не могла наважитись на остаточний крок. Але страх я перемогла. І тепер викладаю наступну книгу. Уже не так страшно, але все одно дуже хвилююче.

Особлива вдячність авторам, які підтримали мене коментарями — це дало справжній стимул не зупинятися, йти далі і писати те, що на душі.