Знаєте, що найбільше ранить?
Коли пишеш щось справді серйозне , думку, яку вистраждав, пережив, виносив у собі, а потім… тиша
Ніхто навіть не гляне в текст
Ні, я не кажу, що всім має подобатись. Але ж можна хоча б прочитати пару абзацівч кінець, навіть якщо потім скажеш «фуфло»
А коли просто проходять повз, от тоді якось порожньо.
Хоч я і розумію що така наша реальність :)
Я не пишу «про любов» у тому банальному сенсі. Це коротке оповідання про життя, свідомість, про те, як ми самі не розуміємо, що відчуваємо, і чому взагалі живемо. Там є і любов, і смерть, і Бог, і трохи філософії між рядками.
Може, хтось дочитає і зрозуміє що теж так думає
А може, просто скаже: «Ну, дивна штука, але змусила задуматись».
І знаєте що — навіть цього вже достатньо.
тут даю другий шанс написаному - Роздуми про людьське буття
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОсь наприклад, як що хочете читань можете взяти участь у марафоні https://booknet.ua/blogs/post/412846
Мене теж багато чого ранить, як автора. Але такі блоги Букнет не радить писати. Якщо на цій платформі нічого не робить то нічого і не буде. Це з власного досвіду. Всі хочуть, щоб їх читали, а ви інших авторів читаєте?
Розумію Вас, як автор) Але конкуренція тут шалена) Тож, щоб отримати своїх читачів треба намагатися виділитися та "зачепити" їх) Бажаю успіхів!
Дуже Вас розумію) Кожен автор, вкладає серце у свої твори. Великі чи маленькі. І дуже ранить, коли не очікування не співпадають із реальністю.
Про як є)
Чому вважаєте, що "проходять повз"? Просто не бачать, бо ж на платформі дуже багато книжок. Беріть участь у марафонах читання, часто можна отримати розгорнутий відгук.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати