Інтерв'ю з Олівером та Мірою. Ведучий – Бог Творчості. Частина Перша

Бог (зручно влаштовуючись): — Шановний пане Олівере та пані Міро, вітаю Вас у нашій студії!

Олівер (прикриваючи собою Міру, агресивно каже): — Що це за потвора така? Суко бородате!

Бог (чухаючи ніс): — Е... Я щось не зрозумів, діти, вас що, не попередили?

Міра: — Олі, Боже, що тут коїться? Мені страшно...

Олівер (звіріючи та огортаючись темною димкою): — Я вас тут усіх на шмаття порву! Мокриці підзаборні!

Бог (кашлянув): — Зрозуміло... Виходить, Адріан нічого не сказав... Певно, знову весь час із Маргаритою... Книгу обговорюють... Ох і дістанеться ж йому на горіхи! Потім... (робить круговий рух рукою. Олівер та Міра опиняються поряд за білим мармуровим столом навпроти Бога Творчості)

Бог: — Вибачте, шановні. Ви мусили бути запрошені заздалегідь на моє інтерв'ю. Тому заспокойтеся. Ніякої кривди Вам не буде. Я просто про щось Вас запитаю, і все. Це звичайнісіньке інтерв'ю у незвичайному місці!

Олівер: — Про що ті питання?

Бог: — Галактична Спільнота бажає більше дізнатися про сюжет спільної книги Адріана Анжелворда та Маргарити Сухиної, «Історія, яка написана (не) нами», але саме очима персонажів книги. Розумієте? Тож, чи готові ви почати?

Олівер: — Слухай-но! Старий бородатий...

Міра (із виразом здивування та жаху): — Олі! Стривай! Стривай... Я... Я щось пригадую... Ми... Дійсно... персонажі з книги!

Олівер (ніжно тримаючи Міру за плечі): — Мірочка, Сонечко! Усе гаразд! Не хвилюйся! Це просто місце таке! Ми ніякі... не... персо... на... жі... (обличчя Олівера також починає змінюватись від усвідомлення справжньої суті речей)

Бог: — Не хвилюйтеся Ви так! Ви ж не зовсім персонажі! Ви обидва Ідеальні Безпомилкові Сутності з Ідеального Виміру під назвою «Історія, яка написана (не) нами». Заспокойтеся. Це завжди так буває, коли Сутності переносять у реальність. Зробіть глибший вдих... Видихайте... Заспокоюйтеся... Обидва! Олівере, Ви теж, будь ласка. Так! Ну, бачу, майже заспокоїлися. Тоді почнемо?