Вітаю, любі поціновувачі спокуси!

Запрошую, до спокусливої книги.

 "Торкнись мене" 18+

 — До речі, — каже вона, коли ми викладаємо помідори на сковорідку, — я ще не подякувала тобі за квіти… і за полуницю.

  — Мені приємно дарувати тобі гарний настрій, — відповідаю, нахиляючись ближче. Мої пальці знову знаходять її хвостик, так само, як тоді, коли я вперше дозволив собі це.

   Вона завмирає. Дихання стає переривчастим, коли я нависаю над нею. 

   — Ти знову це робиш…

   — А ти знову дозволяєш. — Я тримаю її погляд, не опускаючи очей.

   Вона дивиться у відповідь — повільно, спокійно, але всередині неї пульсує щось знайоме. Я бачу це. Відчуваю. Ми на однаковій хвилі. Вона жадає. Я жадаю. Думаю, як далеко вона може дозволити мені зайти сьогодні? Хоча я прийшов без такої думки, але зараз — зараз ця грішна думка є.

   Соус закипає, і я обережно перемішую його, не відводячи погляду від її обличчя. 

   — Я дивлюся на твої губи, — кажу тихо. — І думаю, як важко було зупинитись минулого разу.

   — Вінченцо…

   — Не лякайся. Я просто хочу, щоб ти знала, — мої очі ковзають по її обличчю, по шиї, по ключицях, — я хочу дізнатись, що тобі подобається. І що змушує тебе тремтіти. Від бажання — тремтіти. 

   Вона переводить подих і тихо каже:

   — Я теж… але…

   Я роблю крок ближче, її подих змішується з моїм, коли я нахиляюсь, спираючись на стільницю.

   — Те, що ти сказала зараз, — це вже обіцянка. На майбутнє.

   Вона дивиться на мене, і в цих очах — страх, але поруч із ним народжується цікавість, бажання, довіра. Її долоня торкається стільниці, і я розумію, що вона не відступає. Наші руки торкаються. Я сплітаю наші пальці, які вона сама підштовхнула до мене в довірі і натяку, що все ще попереду. 

   Я нахиляюсь дуже обережно. Наші губи зустрічаються — не так, як минулого разу, коли все вибухало пристрастю. Цей поцілунок — ніжний, мов подих. Повільний, як насолода… як гарячий шоколад.

 Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ 

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!