Трохи про радощі дня + спойлер до Неупокоєної

Всім букнетівцям привіт!
Сподіваюсь, зранку ніщо не встигло зіпсувати вам настрій .

Сьогодні Букнет знову мене приємно здивував, і я просто не можу не поділитися цією радістю з вами ❤️

Адже це неймовірне відчуття — коли на твою творчість нарешті звертають увагу.

Нагадаю, я тут із березня, і ще не так давно щиро раділа навіть п’ятнадцяти переглядам на день .

А тепер — «Пов’язана: його єдина слабкість» займає третє місце за популярністю в жанрі фентезі!
Ура! 

Якщо поставити фільтр “тільки завершені” ❤️ — маємо ось такий приємний сюрприз!

Серед завершених книжок у жанрі фентезі мої історії поки займають  такі позиції:

 1 місце — “Приречена: заборонене бажання”
 4 місце — “Порушені обітниці”
 12 місце — “Кровні зв’язки”
 21 місце — “Наречений з іншого світу”
 26 місце — “Тіло для двох. Частина 1”
 29 місце — “Шахрайка: шлюбна афера”
 33 місце — “Тіло для двох. Частина 2”

Я неймовірно вдячна кожному, хто читає, коментує, ділиться враженнями і просто підтримує ❤️
Ви — моє натхнення і рушійна сила, завдяки якій хочеться писати ще більше й краще . а те що буде краще , це ви вже мені на слово повірте , адже я постійно вчусь та вдосконалююсь . 

Кому цікаво дізнаватись про все першими підпишіться будь ласка на мою сторінку автора і телеграм канал  , кому зручніше перейти за кьюар кодом то ось він :

Обіцяний спойлер буде стосуватись моєї нової книжки – Неупокоєна : його небесна кара . Бо я просто не можу не поділитись з вами цим уривком , хто читав початок той зрозуміє ))) 

Спати було солодко. В обіймах зручно лежало тендітне жіноче тіло, а ніс лоскотав приємний аромат якоїсь невимовної свіжості, змішаний із заспокійливою лавандою... Та коли я розліпив очі — мало не вмер на місці. В обіймах я стискав не що інше, як тіло своєї мертвої дружини.

Я брезгливо відсахнувся, обережно відсунувся, наче від чогось проклятого, до чого навіть торкатися не можна. Пам’ять вчасно підкинула спогади про вчорашнє: після того, як уперше в житті мене підвів інструмент, схований у штанях, і я осоромився перед двома служницями. 
Мабуть, саме страх перед неминучими проблемами так на мене вплинув , це зовсім не чоловіче безсилля , я ще зовсім молодий для такого. Тоді я пішов на кладовище.Так, далі ... я стояв над могилою, ударив по надгробку — він розколовся, я впав на коліна, намагався полагодити, благав дружину повернутися… я і благав ? Від тих спогадів стало соромно , добре що не бачив ніхто . Так , що було далі ... а далі — суцільна пустка.

Невже я викопав свою дружину і притягнув її тіло у своє ліжко? Фу яка мерзота ... Мене занудило. Я швидко себе оглянув, щоб виключити найжахливіше, і з полегшенням видихнув, коли зрозумів, що штани на місці. Я дуже сподівався, що це означає одне — я не вчинив наруги над мертвим тілом. Тільки не це… Я судомно всхлипнув. Як же буде соромно ховати її вдруге…Вся прислуга пліткуватиме , а їм тільки дай привід – таке навигадувати можуть що ніколи не відмиєшся. А якщо про цей інцидент дізнається граф Лімбут — мені взагалі кінець. А якщо до нього дійдуть огидні чутки що я вчинив наругу над нею мертвою , хоча це звісно не так , але ж чутки будуть неодмінно ! Ідея зібрати клунок і втекти з країни зараз здавалася надто приємною.