Вітаю, друзі! У новому розділі побачимо як Люмія знайомиться із Сейджем та Джейдом ☀️✨

– Хіба ти не маєш шанувати чоловіків? – подався вперед Сейдж. – Я думав у Місті Сонця жінкам не надто щастить мати власну думку.

– Вдавати, що когось шануєш і робити це насправді дуже різні речі, – зосереджено нарізаючи м’ясо на мілкі шматочки, мовила Люмія. – Якби тебе бодай одна жінка і справді шанувала, ти б знав різницю. 

– Он як! – відкинувся на стілець хлопець. – Думаєш, мене не шанують жінки?

– А ти зараз почнеш хизуватися всім своїм послужним списком? – принцеса кинула на нього насмішкуватий погляд.

Сейдж насупився.

– Нема перед ким.

– Я маю образитись на це?

– Та роби, що хочеш.

В його очах замиготів зелений спалах. Він розкинув руки і з відкритих вікон до палацу зліталися цілі зграї кажанів. Тріпотіння їх крил і дивні звуки, що нагадували чи то писк, чи то кректання, змусили Люмію верескнути, закриваючи голову руками. Абсалон миттю зіскочив з її колін. Їх було так багато, що все довкола здавалось темнішим, неначе безліч цих шкірястих крилець затуляли собою все світло.

– Годі! – крикнула Аденна. – Що це взагалі таке?

Сейдж поволі опустив руки і кажани повернулись до вікон, залишаючи палац.

– Коли Тірран помер, він передав мені частку своєї сили. Він не хотів лишати мене самого, тож…

– Тож тепер ти можеш керувати цілими зграями кажанів? І ти мовчав?

– Ну, ми вкрай мало спілкувались останні десять років, Адо, – помітив він. – Тож, так…Чимало змінилось.

– І як це вплинуло на тебе? – нахмурився Джейд.

– Я тепер маю очі всюди у королівстві. А опанувавши дар переміщення, можу слідкувати за порядком.

– То ти в нас народний месник? – здійняла брову Аденна.

– Щось таке…Я вірний своїй королеві, – жартівливо вклонившись, мовив він.

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️