Розділ 52☀️✨

Джейд і Сейдж підвелися, щоб привітати Люмію і поштиво стояли, доки принцеса не всілась на стілець навпроти Аденни. Так вона відзначала те, що вважає себе другою за важливістю у палаці після королеви. Доволі сміливо, та Аденна вирішила не акцентувати на цьому уваги:
– Знайомтесь, хлопці, це – Люмія.

Вона кивнула їм, спинивши погляд на Джейдові. Аж подих перехопило від його таємничої зовнішності. Той рідкісний випадок, коли голос абсолютно підходив обличчю. 

 – Мене звати Люмія, – мовила вона до нього.

Джейд привітно всміхнувся.

– Радий знайомству, Люміє. Я – Джейд.

Її обличчя осяяла усмішка, що трималася доки вона накладала собі у тарілку смачну печеню і шматочки індички у якомусь солодкому соусі. По праву руку від неї сидів Сейдж і щойно вона побачила вираз його обличчя, мало не вдавилася. 

– Даруй, тебе перекосило? – спитала вона, ледь проковтнувши величенький шмат м’яса, що не встигла прожувати. – Кліпни, якщо тобі треба…ну, не знаю, постукати по хребту…чи по пиці.

Аденна і Джейд переглянулись здивованими поглядами і ледь стримували усмішки.

– Я от не розумію, Джейд якийсь особливий? – спитав хлопець, теліпаючи напів обгризеною індичою ніжкою. – Чого ти мені не представилась?

– Ой, даруй я тебе цим образила? – саркастично спитала вона.

– Звикай, Люміє, – закинувши до рота шматочок, мовила королева. – У цьому палаці ображатися будеш не ти одна.

– Принаймні п'ятницями, – всміхнувся Джейд.

– Ну, якщо тобі буде краще… – зітхнула принцеса, позирнувши на Сейджа. – Мене звати Люмія. А тебе?

– Сейдж, – мовив він, простягнувши блискучу руку.

Люмія поморщилась.

– А жир від індички йде у комплекті із цим душевним привітанням?

Аденна пирхнула від сміху і прикрилась келихом. Сейдж нахмурився продовжуючи їсти.

– А ти…типу їх батько? – спитала Люмія. – Чи…Дід?

– Казала ж, борода тебе старить! 

Джейд реготнув, взявши келих до рук. Сейдж не озираючись кинув у королеву шмат хліба. Аденна у ту ж мить змахнула рукою і той відлетів назад до хлопця вдаривши його у потилицю. При цьому вираз обличчя Сейджа не змінився абсолютно. Люмія і собі реготнула, спостерігаючи за незворушністю хлопця.

– Оті двоє дурників, що справляють гиржики, вперто ховаючись за келихами, які вже давно порожні, раніше вважалися моїми братом та сестрою. Та через ряд…не надто приємних подій ми виявились не дуже рідними, – пояснив Сейдж, зблиснувши зеленими очима.

– Не дуже? – перепитала вона. – Це як?

– Взагалі не рідними.

– О…Співчуваю, мабуть?

– Мабуть? – перепитав він.

– Що? – нахмурилась Люмія.

– Що? – скривився Сейдж, перекрививши її. – Тільки ти можеш чіплятися до слів?

Принцеса роздратовано зітхнула і прийнялась активно жувати.

– Язика не відкуси, голодне дитя… – мовив Сейдж, наливши їй яблуневого соку у келих.

– Я не дитя!

– Сейдже, дай їй спокій, – хитав головою Джейд.

– Просто підтримую розмову, – знизав плечима він.

– У вас тут щодня така божевільня? – спитала у королеви Люмія.

– Так, – кивнув Сейдж.

– Ні… – одночасно з ним відповів Джейд.

Хлопці переглянулися. Аденна зітхнула:

– Перепрошую за неналежну поведінку. Ми давно не вечеряли всі разом. Спливають забуті дитячі спогади.

– Так…Починаю пригадувати, чому Сейдж інколи їв окремо, – замислено мовив Джейд, помітивши безлад у його тарілці і довкола неї.

– І у слинявчику… – покосившись на крихти у бороді хлопця додала Аденна.

Сейдж нахмурився, стерши рештки їжі серветкою.

– Ну…– здійняла брови Люмія. – Не дарма ж кажуть, що перші сорок років життя у чоловіків найтяжчі.

Аденна реготнула:

– Ти вже не кажи.

– Хіба ти не маєш шанувати чоловіків? – подався вперед Сейдж. – Я думав у Місті Сонця жінкам не надто щастить мати власну думку.

– Вдавати, що когось шануєш і робити це насправді дуже різні речі, – зосереджено нарізаючи м’ясо на мілкі шматочки, мовила Люмія. – Якби тебе бодай одна жінка і справді шанувала, ти б знав різницю. 

– Он як! – відкинувся на стілець хлопець. – Думаєш, мене не шанують жінки?

– А ти зараз почнеш хизуватися всім своїм послужним списком? – принцеса кинула на нього насмішкуватий погляд.

Сейдж насупився.

– Нема перед ким.

– Я маю образитись на це?

– Та роби, що хочеш.

– Сейдже…Як для гостя ти не надто ввічливий, не вважаєш? – звернув увагу Джейд.