Вітаю, друзі ✨

Продовжую вас знайомити з невеличкими моментами з моєї книги "Між світлом і тінню. Частина друга". Вчора вийшов допис про одну з найулюбленіших глав книги та невеличка візуалізація, сьогодні ж я хочу зробити те саме. 

Ще одним таким особливим моментом є відверта розмова головної героїні Кетрін з деканом військового факультету академії "Лоріум", генералом Ешфордом. Коли я писала цей фрагмент тексту, то сама розчулилась. Просто... якщо уявити, що Кетрін з раннього дитинства стала сиротою і лише в ранньому підлітковому віці змогла ще раз відчути щось схоже батьківську любов... Але обставини так склалися, що вона тепер живе в іншому світі, і знаходить тих, хто знову нагадав їй про те, як це бути донькою. Хоча й не по крові. 

Глава 15 розкриває трагічну історію сильного чоловіка, який всередині зламаний від втрати дитини. І як попри все, зміг віднайти те, що втратив після всіх цих років; глава розкриває історію дівчини, що попри всі трагічні події у її житті вчиться жити й відчувати все щиро та відкрито. 

Щоб детільніше поринути в цей момент, запрошую вас на сторінки книги ❤️

А також цікаво дізнатися вашу думку на одне питання: Як ви думаєте, чи завжди біль втрати можна зцілити новими зустрічами?