"Пісня Вітру": За лаштунками 10-го розділу!

Привіт, мої зоряні! ✨

Сьогодні не просто оновлення. Сьогодні — поворотний момент.

Розділ 10, «Пісня Вітру», нарешті тут. І це було... складно. Це був шторм, у який ми з героями увійшли разом. Цей розділ — серце бурі, емоційний вир, де все змінилося.

Я хочу провести вас крізь три акти цієї бурі, щоб ви побачили її моїми очима.

АКТ I: ЯКІР ПОРЯДКУ

Хаос. Реальність тріщить. Лір втрачає себе у вітрі, а Женя... Женя знаходить дещо нове. Вона стає центром урагану. Вона стає Якорем.

Це момент, коли вона перестає тікати. Це не була пісня. Це був звук, народжений у її грудях, повна протилежність реву бурі:

«Це не був спів. Це не була пісня. Це була одна-єдина, низька, вібруюча нота. ...Це був голос гори. Дихання Каменю. Цей звук не мав мелодії, він мав вагу.

Гу-у-у-ум...»

АКТ II: ЗМІНА РОЛЕЙ

Після шторму завжди є мить тиші. Коли буря вщухла, вони опинилися на плато з хмар. І тут я зрозуміла, що все змінилося.

Подивіться на них. Це мій улюблений момент. Це більше не "загублений охоронець" і "налякана дівчина".

Це просто двоє, що врятували один одного. Вона стала його силою, а він бачить у ній те, чого не бачив ніхто. Навіть вона сама. Це тихий, але найважливіший діалог у розділі.

АКТ III: ПРОБУДЖЕННЯ ДОЩУ

Але буря не закінчилася. Вони опинилися перед Сплячим Велетнем. І щоб його розбудити, їм довелося прорватися крізь його власну, тисячолітню пісню відчаю...

Велетень співав сам собі, щоб ніколи не прокинутись. Це була його колискова, яку почула Женя:

Спи, мій камінь, спи Хай мовчать вітри Небо — попіл Світло — біль Слово — сіль

Спи, мій сум, засни Не приходь у сни Пам'ять — рана Сміх — обман Світ — туман

Спи, мій камінь, спи До нової весни А весни... ...вже не буде... Ніколи... Спи...

Але Женя і Лір відповіли йому. Вони заспівали разом. Вони сплели магію Повітря і магію Каменю. І це була не колискова. Це була «Пісня Пробудження».

(Женя) Я — камінь, що чув твій сон. Я — вага, що ламає полон. Я — коріння, що пам'ять несе. Я — земля, що поверне усе.

(Лір) А я — подих, що рветься увись! А я — вітер, що каже: "Прокиньсь!"

(Разом) Ми — двоє, що стали одним. Ми — полум'я, лід і дим!

(Женя) Я — мовчання, що знало твій плач. Я — істина, гостра, як меч.

(Лір) Я — спогад, що вирвався з тьми.

(Разом) Я — відповідь світу: "Це ми".

Прокинься, Серце! Вдихни! Сльоза — це не отрута, а вода! Прокинься, Гора! Не засни!

Хай біль твій стане першим дощем, Хай ранок змиє ночі щем, Вдихни цей світ! І видихни... ЖИТТЯ!

Розділ 10 вже чекає на вас на сайті!

Це була найважча, але й найважливіша частина нашої історії. Як вам ілюстрації? Яка з трьох вразила найбільше? І як вам пісні?

Чекаю на ваші серденька, коментарі та емоції! ❤️

Завжди ваша, Євгенія Манширович