Доброго ранку, мої любі мандрівники!☺️

Сьогодні в мене купа планів, хоча не впевнена, що встигну все — бо творчість, як відомо, не спить, і часто тягне туди, куди сама хоче ☺️

Тож почну з простого й необхідного: приготувати чоловікові обід і відвести на роботу (бо вчора після зміни мені було лінь готувати ). А оскільки попереду аж три дні вихідних, можу собі дозволити трохи розслабитися ✨. Потім — хатні справи, пофарбуватися, закапати котикам вушка (вони, звісно, образяться, як завжди, але краще вже кілька хвилин невдоволення, ніж болячки). ☺️

І, звісно, трохи письма. Мені вже давно сниться один дивний сон — місяць чи два тому, а досі не виходить із голови. Коли я прокинулася, то подумала: «Що за повний абсурд!» ☺️. Ми з чоловіком навіть добряче посміялися. Але, чесно, саме з таких дивних ідей часто народжуються історії… можливо, навіть нові світи ✨ А у вас буває таке? Що сни виглядають безглуздо, але залишають відчуття, ніби в них щось є? ❤️. І що вам сниться найчастіше (якщо це не таємниця)?

А тепер — до головного!

Сьогодні я поділюся заготовками майбутніх книг. Вони ще зовсім «сирі», лише перші іскри, але мені цікаво, що ви про них скажете ☺️ Може, порадите щось або поділитеся власним натхненням?

КНИГА НОМЕР ОДИН!!!

Про смертну , пара для перевертня, спасіння вампіра. (Назви книги ще немає)

Одружена за двома гарячими чоловіками. Те що говорять , що вампіри холодні, це брихня. Здається я зламала систему ворогування між перевертнями та вампірами. Моє життя цілком змінилося, після того як я потрапила в цей світ, не підозрюючи, що навіть існують інші раси. Випла по самі не хочу, без можливості потрапити назад додому. Мене випадково призвали. Тіло моє загинуло, проте змогли зберегти мою душу. І мені дали нове тіло, але як на мене воно таке як моє, тільки без прищів і без неслухняного волосся. Так, так я звичайна смертна, як вони говорять людська раса, і я підліток, якому мало виповнитися через два дні 17. Це абсурд. У кожної расси є своя територія, або іншими словами свої королівства, і у людей також, всі на рівні майже. Але я створю ще одну столицю де зможуть жити різні раси на рівних умовах та правах, з урахуванням їхніх унікальностей. І ледь не забула, є невеличка схожість з нашим світом в тому, що тут шлюб і все, що відноситься до шлюбу (всі ми чудово розуміємо, про що це я говорю) дозволяється з 18 років, за згодою сторін. В деяких інших станах цього нового світу як зазвичай по стандартах є мінуси, але нічого страшного як кажу: минус на минус дає плюс, тому і будемо робити з них плюси.

КНИГА НОМЕР ДВА!!!

Дівчина вогонь та чорний дракон

Жила-була дівчинка-вогонь. Вона була не така, як інші: спалахувала від найменшого дотику, сміялася полум’ям і залишала по собі слід диму. Суспільство вічно намагалося її приборкати — перевиховати, загасити, змусити бути «як всі». Але жодна порада, жодна заборона не могли загасити її істинну природу.

І одного разу вона зникла. Дракон викрав її. Великий, старий, з лускою, що блищала темним вугіллям, він уважно дивився на неї. І йому все в ній подобалося: як вона запалює, як горить, як димить. Він не хотів її змінювати. Він хотів лиш спостерігати, як її вогонь живе, і відчував, що в ній є щось таке, що ніколи не зможе знищити навіть він сам.

Вона, в свою чергу, вперше не відчувала страху. Десь у глибині серця вона зрозуміла: бути собою — значить бути вільною, навіть якщо це означає горіти яскравіше, ніж будь-хто навколо.

КНИГА НОМЕР ТРИ!!!

Вампір та мисливиця.

Я жила своє звичайне життя, ну як скати жила, була прикована до лікарняного ліжка. Всі мене відвідували, казали що все буде добре. А все почалося з того, що недоводій автівки виїхав на червоне світло, коли для пішоходів було зелене, окрім мене були ще пару чоловік, але вони не постраждали. А водій злиняв з місця аварії, все було так швидко, що я не зрозуміла що сталося, було багато крові, але болі я майже не відчувала, скоріше через те, що перебувала під шоком. Ті пару чоловік викликали швидку, потім нічого не пам'ятаю, я через деякі моменти приходила в себе, коли на вулиці біля мене була швидка, потім провал, і так почері поки їхала в швидкій до лікарні. Останнє що пам'ятаю каталку, мене кудись везуть, потім надівають маску і я відключають остаточно.

А потім прокидаюсь в палаті на ліжку , і розумію що не можу рухатися. Мені повідомили що в мене зламаний хребет і я більше ніколи не зможу ходити. Тоді я впала в ступор. Я розумію що на цьому світі не закінчується в все залежить від сприйняття самої людини, як бути в цій ситуації, але я пробула в комі майже пів року. Того водія спіймали і посадили. Кожен день монотонний, нічого не міняється. Відвідування, питання як самопочуття, підбадрювання. Так проходять день за днем, місяць за місяцем. З часом мене перестали відвідувати друзі та знайомі. Так пройшов рік. Це було не життя, це було просто існування. Я головою розуміла що так робити не потрібно, але душею вже не могла це витримати, і прийняла для себе остаточне рішення не тратити час лікарів дарма.

Так я і потрапила до цієї сім'ї. Сім'ї Строун. Відкрила очі, як це роблять усі діти, що тільки-но норадилися. Так я пам'ятала своє минуле життя. Але воно доволі швидко згасало, так як в новому житті не було місця для старого. Так промайнуло півтора роки, до поки в наш дім не прийшла біда, у вигляді вампірів. Мене матуся сховала, та сказала не виходити, щоб не сталося. Все відбулося дуже швидко, батьки бьються не уступають нікому з вампірів по силі, але їх було дуже багато. Проте мама с татком справилися. І коли я подумала що все скінчилося вибігла до них із укриття. Цей момент з'явився верховний вампір і в одну мить вбив батька, Я злякалася за матусю побігла до неї. 

Він також взяв за горло матусю та вона сказала: "можеш вбити мене, але не чіпай мою доньку, врятуй її" і він вирвав їй серце Я була в сильному шоці тому втратила свідомість.

Прокинулися я в дивному, не то що в приміщенні навіть в кімнаті.

Обкладинки ще не остаточні) ❤️