Знайшовши більш-менш придатне укриття в шкільному тирі, Олег вирушає на пошуки їжі та якихось корисних предметів. А повернувшись із трофеями, серед яких і міцні напої з кабінету директора, виявляє, що у тирі хтось є.

З огляду на незрозумілу ситуацію, я вирішив відсидітися в тирі, наскільки це буде можливо. Повернувши ключ у замку, увійшов і тихо зачинив двері зсередини. І тут із темряви почулося важке дихання.

Серце моментально упало в п'яти. Я притулився спиною до дверей, виставивши перед собою монтажний лом і гарячково намагаючись відновити в пам'яті обстановку приміщення. Невідомий сопів за три кроки від мене і я, здається, навіть дихати перестав, щомиті очікуючи почути утробне бурчання. Однак замість цього почувся міцний мат.

Невідомий вовтузився біля входу в техкімнату і, судячи із звуків, намагався звестися на ноги, що у нього ніяк не виходило.

Я трохи розслабився, поставив сумку на підлогу і витяг ліхтарика. Промінь світла вихопив мужика в драному кожусі, що стояв навкарачки. Він привалився до дверей техкімнати і тримався за голову, мабуть, гарно об ці самі двері приклавшись.

- Гей! - неголосно покликав я.

У відповідь пішла ще порція лайки.

- Ти хто такий?

Мужик подивився на мене одним оком. Друге вже практично закрилося синцем. Він і справді непогано приклався об двері. На відміну від мене, йому вдалося зранку похмелитися, причому так, що вистачить до самого вечора.

- Ме-е... ме-е...

Йому ніяк не вдавалося вимовити слово.

- А ти? - він різко викинув руку в мій бік. - Ти хто такий?

- Олег Мирнін. Сержант запасу другої мотострілецької роти, батальйон прикриття спеціальних операцій, Південний військовий округ, - за формою відрапортував я, стримуючи сміх.

- А-а, військовий... Це добре, - підсумував мужик. - А я... М-Міха.

- Ти як сюди потрапив? - поцікавився я.

- Н-н-не знаю, - видихнув Міха. - Я с-спати.

Сяк-так розштовхавши його, я домігся незрозумілої історії про те, як за ним гнався чорт, а потім ... р-р-раз - і він опинився тут. І довбанувся об ці йо... двері.

- Ні, ти розумієш, він уже простягнув лапи, щоб мене схопити. А там кігті - ось такі, - показав Міха, який передумав спати. - І тут р-р-раз, і я тут.

- А ти? Ти що тут робиш?

- Перебуваю в укритті в очікуванні підходу підкріплення, - продовжував блазнювати я.

Мене вже відпустило, руки не трусилися.

S.T.I.K.S. Знахар - історія про тих, хто спромігся вижити у світі, який складається з уламків інших світів, і в якому хазяйнують перероджені монстри.