Аріна не підозрювала, що хлопець її сестри вже давно закоханий у неї саму, аж поки їхнє спілкування не перейшло межу, звідки не повернутися.

Вона б нізащо не зрадила сестру, але, здається, цей хлопець не залишив їй вибору.

«Солодка заборона» вже на сайті.

Поки в «Приватних лекціях» Віка з її викладачем Марком з'ясовують стосунки і все стримуються, починається нова історія про її подругу Аріну.

*** 

– Давай видалимо переписку? – попросила Аріна. – Так можна зробити вигляд, ніби нічого не було.

– Ні, – усміхнувся Мирон. – Таке я хочу пам'ятати.

Він потягнувся до чашки, а Аріна різко схопила його телефон. Якщо зараз швидко втекти, то в кілька кліків можна видалити переписку, і жодних доказів їхніх гріхів не буде. Але Мирон одразу ж схопив її за руку і притиснув до холодильника.

– Ти цього не зробиш, – був упевнений він.

– Так треба, – шумно видихнула вона. – Раптом Альбіна випадково побачить? Це ж моя справжня сторінка.

Аріна опустила руку з телефоном, намагаючись випадково не заблокувати його. Знову Мирон був так близько, вони стояли впритул, він притискався до неї, але вже й думати перестав про телефон. Вона чула його дихання на обличчі, його ніс торкнувся її лоба. Варто було лише трохи підняти голову, щоб могло статися щось непоправне.

– Зводиш мене з розуму, – прошепотів він.

*** 

– А чого ти за неї так хвилюєшся? – Назар зробив крок уперед. – Я чогось не знаю?

– А те, що вона сестра моєї... нареченої, тобі мало? – процідив Мирон.

– Нареченої? Та годі? – посміхнувся він. – Альбіни чи що? Ти ж її не кохаєш.

– Звідки тобі знати, що таке кохання?

– Зі сторони видніше. Я швидше повірю, що ти сам в Аріну втюрився, ніж заступаєшся за неї з поваги до своєї дівчини, – розмірковував Назар. – Ти просто звик до неї, з жалю не йдеш, бо не знаєш уже, як вони без тебе будуть. А насправді ж... тобі начхати.

Мирон стиснув зуби:

– Я хоч і вмію співчувати, але з жалю нічого робити не буду. А ти очі протри, маячню всяку бачиш.

Мій телеграм