Ця глава стала для мене особливою.
У ній Ніна вперше стикається з тією силою, що досі спала в її душі.
У ній Вейтар перестає бути просто темним магом — він стає чоловіком, який здатен любити, навіть якщо це суперечить усьому, у що він вірив.

Світло і темрява тут більше не вороги. Вони шукають одне одного — як частини єдиного цілого.
Коли я писала цю главу, мені здавалося, що весь Нічний Бастіон дихає разом із ними: тріщить камінь, завмирає час, а десь між цими тріщинами народжується щось нове — початок справжнього кохання.

Це не кінець. Це точка, з якої все зміниться.
Бо іноді, щоб знайти себе, треба втратити все.