Чернетка на тему порятунок "принцеси"

Хоч це і не моя тематика, я більше по науковій фантастиці.

 Після ночівлі обабіч головного шляху до столиці, він попрямував у напрямку міста. Щоб не стати жертвою бандитів вирішив не йти протоптаним шляхом. 
 Через певний час коли сонце вже перетворилося з кровавого демона на жовтеньке і тепленьке звірятко, навколо вже розвиднилося йому впало в око попереду над підліском вороння. 
 - хм... Отже там була бійня. Чи варто туди заглянути? Не думаю що в таку рань там є розбійники і бажаючі поживитися. Але варто бути обережним. 
 І з цими роздумами він став наближатися до дерев, озираючись навколо щоб переконатися що він тут сам. Серце хотіло вистрибнути з грудей але він продовжувався просуватися вперед. 

 Коли вже заглибився в підлісок, то побачив перші трупи. Цікаво що вони всі були гарно одягнені, але на жодному не було ознак приналежності до родів. В декого навіть обличчя прикрите. 
 - тож це не звичайні бандити, ті однострої не вдягають, а хто що вкрав те і носять. - тяжко зітхнувши промовив він. 
 Пройшовши ще кілька кроків він з хащів вийшов на галявину . Те що він побачив, шокувало, мабуть сотня тіл розкидана і порубана. Ті хто блище до середині вкриті стрілами і болтами. Тут була запекла бійня. Не лише люди порубані, але й коні. Ніхто окрім круків не рухався . Тай ті ще були обережні . Отже бійня була ввечері чи вночі припустив наш парубок. Просуваючись між трупами, він побачив нарешті тих, на кого напали. Це було зодва десятки лицарів, всі закутані в лати, і вкриті накидками й плащами щоб метал не блищав на сонці. Такий герб як на їй плащах і щитах він бачив вперше, тож навіть не міг припустити хто ж то міг бути. Тай щити всі призначені для кінноти у формі капельки. Це явно не звичні солдати, можливо навіть якийсь лицарський орден.
 В самому центрі був віз, схожий на ті що використовували торговці, він був повністю порубаний, а скриня з речами просто валялася обабіч, і явно її ніхто навіть не намагався відчинити. Від цього в нього пішли мурашки по шкірі, це був не грабуток, це було вбивство. Тож чи варто йому тут затримуватися? 
Обійшовши розтрощений віз, він побачив незвичну картину, якась постать вся в крові, стояла навколішки спершись на меч, який був в грудях в противника. 
 Тут він почув хрип, 
- можливо хтось ще живий - промайнула думка. 
 Наближаючись до місця хрипу, чиясь рука схопила його за ногу, хоч він і був готовий що тут ще хтось є живий, але в цей момент серце впало в п'ятки. Поки в голові вирували різні здогадки з переляком вперемішку, хватка послабилася. 
 - вря-туй-те па-ні...
 Опустивши голову він побачив молоду дівчину, мабуть служницю з закривавленим кинджалом в руці. Це були її останні слова. Більше вона не дихала. 
 - яка відданість своїй пані - промайнуло в його голові. Він навіть здригнувся він цієї думки.
- пані, це мабуть та постать посередині тому що вона трохи стрункіша за воїнів навколо.

 Обережна підійшовши ближче, він зрозумів що панянка ще дихає, хоч плечі і ледве ворушилися. 
 Спочатку він забрав в неї з рук меч, не хотілося щоб його ненароком вбили. Потім піднявши її ззаду, взявши під мишки, він витягнув її за межі побоїща. Бо ж якщо він побачив вороння, то хтось ще може сюди прийти. А зважаючи на те що Пані жива, нападники не впоралися, то можуть не лиш бандити прийти, а й підкріплення. 

 Для початку він вмив їй обличчя, потім спробував дати їй випити води. І хоч вона була непритомна, але кількість маленьких ковтків зробила. 
 - мабуть вона просто виснажена, обличчя хоч і бліде, але не таке як від обезкровлення. І якщо може пити, то ще якісь сили є. - припустив наш парубок. 
 - щож, нехай тут полежить, а мені варто знайти їй одяг на заміну, бо на цьому кров вже скипілася і змішалася з брудом. - То ж він залишивши її під кущем став обережно повертатися до воза, в надії знайти змінний одяг. 

 І в скрині справді було трохи змінного одягу. Але весь занадто пишний для прогулянки за містом, такий точно приверне небажану увагу. Тож хлопець вирішив ще пошукати у возі. І там він знайшов змінний комплект одягу для служниці.
 - а це вже гарна новина, надіюся розмір підійде. Якщо великуватий не страшно, а от якщо малий ...
І тут він почув тупіт копит що наближалися...
 

От чому я так довго пишу. Бо я не пишу твір, а окремі сцени, які  потім зліплюю в один твір.

А як у Вас з принципом написання? Пишете по порядку? Чи маєте безліч чернеток зі сцен які бажаєте посадити в творі? ​Або спочатку створюєте скелет у вигляді змісту, а потім пишите під нього сцени?