Додано
07.11.25 20:30:39
«спадок без права відмови» — завершено. ❤️❤️❤️
«Спадок без права відмови» — завершено. Але чи справді все зрозуміло?
Чи розгадали ви, ким насправді були Олексій, Борис і Фелікс? Бо Лана — вже так.
Тіні листопаду, магія старого будинку і зустріч, що змінює долю…
Світ, де межа між реальністю та містикою стирається, чекає на вас.
Якщо ця історія торкнулася вас — дайте знати ❤️
https://booknet.ua/book/spadok-bez-prava-vdmovi-b444543 Вона стояла у нотаріальній конторі. Все виглядало занадто правильно: блискучі столи, ручки в підставках, документи зі штампами. Олексій – поруч, спокійний, мов тінь. Борис – десь на задньому плані, занадто усміхнений. Нотаріус тримав угоду й простягав ручку.
– Підписуйте, пані Лано, – мовив він медовим голосом.
Лана нахилилася й поставила підпис… і він раптом почав зникати. Спочатку повільно, потім усе швидше немов розчиняючись у повітрі – аж поки папір не став зовсім порожнім. Із залишків чорнила здійнявся тонкий дим, що поступово набув форми котячого силуету.
– Що це? – спитала вона.
– Це жарт долі, – відповів Олексій і підморгнув. – Мабуть, не та ручка.
Нотаріус розгублено шукав запасну, але всі ручки в кабінеті почали плавитися, наче воскові. Печатка злетіла в повітря й прилипла до стелі. Борис перехрестився. А Олексій лише розвів руками:
– Я ж казав, усе вирішу до ранку.
І в ту мить сон закрутився спіраллю: чорнило перетворилося на ніч, стеля – на зоряне небо, а нотаріальна печатка – на місяць, який котився просто в її долоню.
Лана прокинулась від легкого сміху. Олексій стояв біля вікна, у сорочці з підкоченими рукавами, тримаючи чашку кави. На підвіконні сидів той самий чорний кіт з білою плямою, задоволено звісивши хвіст.
– Доброго ранку, сеньйорито спадкоємице. Прокинулась? – сказав Олексій, не обертаючись. – Сон був цікавим?
Вона примружилася:
– А ти, випадково, не режисер моїх снів?
– Можливо. Але я працюю без сценарію, – відповів Олексій, посміхаючись. – Тут усе по-справжньому.
Фелікс м’яко нявкнув, мов підтверджуючи: так, гра тільки починається.
– Це я сплю чи вже ні? – буркнула Лана, сідаючи.
– Хто знає, – знизав плечима Олексій. . – Тут межа між сном і реальністю тонша, ніж здається.
Чи розгадали ви, ким насправді були Олексій, Борис і Фелікс? Бо Лана — вже так.
Тіні листопаду, магія старого будинку і зустріч, що змінює долю…
Світ, де межа між реальністю та містикою стирається, чекає на вас.
Якщо ця історія торкнулася вас — дайте знати ❤️
https://booknet.ua/book/spadok-bez-prava-vdmovi-b444543 Вона стояла у нотаріальній конторі. Все виглядало занадто правильно: блискучі столи, ручки в підставках, документи зі штампами. Олексій – поруч, спокійний, мов тінь. Борис – десь на задньому плані, занадто усміхнений. Нотаріус тримав угоду й простягав ручку.
– Підписуйте, пані Лано, – мовив він медовим голосом.
Лана нахилилася й поставила підпис… і він раптом почав зникати. Спочатку повільно, потім усе швидше немов розчиняючись у повітрі – аж поки папір не став зовсім порожнім. Із залишків чорнила здійнявся тонкий дим, що поступово набув форми котячого силуету.
– Що це? – спитала вона.
– Це жарт долі, – відповів Олексій і підморгнув. – Мабуть, не та ручка.
Нотаріус розгублено шукав запасну, але всі ручки в кабінеті почали плавитися, наче воскові. Печатка злетіла в повітря й прилипла до стелі. Борис перехрестився. А Олексій лише розвів руками:
– Я ж казав, усе вирішу до ранку.
І в ту мить сон закрутився спіраллю: чорнило перетворилося на ніч, стеля – на зоряне небо, а нотаріальна печатка – на місяць, який котився просто в її долоню.
Лана прокинулась від легкого сміху. Олексій стояв біля вікна, у сорочці з підкоченими рукавами, тримаючи чашку кави. На підвіконні сидів той самий чорний кіт з білою плямою, задоволено звісивши хвіст.
– Доброго ранку, сеньйорито спадкоємице. Прокинулась? – сказав Олексій, не обертаючись. – Сон був цікавим?
Вона примружилася:
– А ти, випадково, не режисер моїх снів?
– Можливо. Але я працюю без сценарію, – відповів Олексій, посміхаючись. – Тут усе по-справжньому.
Фелікс м’яко нявкнув, мов підтверджуючи: так, гра тільки починається.
– Це я сплю чи вже ні? – буркнула Лана, сідаючи.
– Хто знає, – знизав плечима Олексій. . – Тут межа між сном і реальністю тонша, ніж здається.
Марса Чаунік
1075
відслідковують
Інші блоги
Вітаю вас, мої любі! Сьогодні день народження у моєї донечки і я вирішила подарувати знижку на історію Андрія та Марго тим, хто на неї чекав. Бо там теж є маленька хитрюля Софійка, яка не дає сумувати нашій парочці. НЕ ФІКТИВНА
Хеллоу, хочу запросити вас до книги від Еліс Кларк з тегами "фіктивний шлюб", " від ненависті до кохання" - "(Не) моя наречена"! Сьогодні на цей роман авторка відкрила передплату, але в перші дні ціна буде
Вам пише не якась незнайома тьотя) це все ще ваша знайома тьотя, просто з іншою аватаркою.❤️✨ Вирішила нарешті оновитися, бо попередня картинка мені щось зовсім перестала подобатись. ❣️ Ви знаєте, як це буває: в
Щось пішло не так… Ще зовсім недавно — у полоні демониці. А тепер — вдома. Що ж там насправді відбувається?.. Те саме ліжко з білими ковдрами. Той самий стіл, за яким він годинами сидів на самоті, вирізаючи візерунки
Вітаю! У минулій частині Яшма трохи привідкрила завісу таємниці того, хто такий Еміль та чого вона ненавидить його. Але зараз, стоячи з Айвін посеред поля, де висока зелена трава так приємно лоскочить шкіру, чи наважиться
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМої щирі вітання із завершенням! Нехай ця книга матиме багато вдячних читачів.
Вітаю із завершенням книги. ❤️
Крісті Ко, Щиро дякую!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати