Інша сторона Адама⭐

НОВИЙ РОЗДІЛ ВЖЕ НА САЙТІ!



Уривочок:

Я сховалася за товстим дубом, опустилась навпочіпки, обхопила себе руками, намагаючись не дихати.
Серце билося так гучно, що мені здавалося — вони його почують.
— Де вона поділась? — запитав хрипкий голос десь за кілька кроків.
— Замовкни, дурень, я намагаюсь її почути, — відповів інший.
Я притиснула долоню до рота, аби не видати навіть шепіт дихання.
Ліхтарні промені ковзали по землі, по кущах, по стовбурах. Один промінь прослизнув зовсім поруч із моїм коліном. Я навіть бачила, як пил у повітрі світиться від світла.
— Скоріш за все, вона десь тут.


⭐⭐⭐⭐⭐

Заміни мене❗️

Анотація до книги :

Адам - голова мафії, і мою сестру-близнючку він вважає своєї власністю. Все місто під його контролем! І сьогодні я йду до нього замість сестри. Він очікує жертву, але зустріне жінку, яка знає, що робити із бажаннями.
ПОСИЛАННЯ КЛІКАБЕЛЬНЕ

Прошу вашої підтримки на новинці.
Поставте лайк та залиште коментар під книгою.?

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
"Кохання в овертаймі": повернення Кирила
— Я бажаю тобі удачі. — Я навіть чую її голос. Невже у мене почалися галюцинації?! Але я опускаю свій погляд і справді бачу її: милу й усміхнену у моїй сорочці з номером «9». — Дякую, але вона мені не знадобиться,
Рік на Букнет.
Всім привіт! Трохи із запізненням, але вчора виповнився рівно рік, як я автор на Букнеті. Ну що ж, згадаймо, як усе починалося. Але спочатку я хочу подякувати своїм читачам. Безмежно вдячна вам за те, що читаєте та коментуєте!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше