Рецензія написана у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак.

Мою увагу привернула історія від авторки Ірина Звонок "Замок Монтьєль". Я полюбляю такий жанр з усіма його інтригами та переплетінням з фентезі тематикою, тому просто не могла пройти осторонь. Це історія про нащадків королівсього роду, де кожному прописана своя роль на світовій політичній арені ще від народження, і нікого не цікавить чого взагалі ті хочуть насправді.

Книга чіпляє з перших сторінок, затягує виром здавалось би звичайних подій, але вони подібно маленьким гачкам зачіплюють за живе та не відпускають. Герої всі різноманітні, живі та гарно прописані. Досить гарно та яскраво продемострована вся суть королівсього роду, де на першому місці завжди йтиме жага задоволення всласних хтивих бажань ціною життів інших. Не вдаватимуся в подробиці, але вас то не залишить байдужими.

Стиль написання простий і водночас багатий, тож читається легко і на одному диханні. Чесно, отримала неймовірне задоволення від прочитання. Емоційно, яскраво, місцями моторошно та лякаюче. От як раз про моторошне - сцени з вепром, то окрема темна нитка в канві цієї історії, що надає пікантного смаку всьому сюжету. Я б навіть сказала, було до відрази цікаво читати, як світ бідолашної Мерін роздирався на шмаття. 

Єдине, чого мені не вистачило, то це біьшого нальоту фентезі тематики. Але то суто особиста думка, ну люблю я таке. В історії лише кілька разів згадувалось про перевертнів та містичну особу, на яку повісили смерть королеви (вибачте за спойлер), а хотілось би і побачити хоч одним оком. Проте, сподіваюсь, нас потішать цим у другій частині.

Люблю відкриті фінали, що змушують вже бігти і шукати другу частину та безперевно розмислювати, а що ж буде далі. Не скажу, що фінал був неочікуваним, але точно залишить післясмак від усієї історії.

Як висновок, якщо ви ще не читали "Замок Монтьєль", то бігом додавайте в свою бібліотеку і ви не помітите, як вас телепортує до чарівного королівства Лірія, де ви опинитесь серед підступних королівських ігор та інтриг.