Поділюся своєю історією. Моя «Наречена з Ши-Сяну» буквально наснилася мені!

Насправді, дуже цікаво відслідковувати, як працює мозок на генерацію ідей (особливо, коли в тебе є ресурс на це).

Це сталося минулого тижня — я лазила собі в мережі та зовсім випадково натрапила на конкурс, мета якого була зібрати антологію українського роментезі (можливо, ви теж чули за нього). Я не планувала брати участь, але, все ж, трошки засмутилась, бо романтична лінія в моїй книзі, над якою я зараз працюю, ще не написана, а поділитися своїми напрацюваннями кортіло :) Зрештою, я пішла спати, бо чого ото забивати собі голову, правильно?

І в цю ж саму ніч мені наснився сон. Саме з ідеєю оцього намиста, що дозволяє дівчині зникнути (так-так, ідея біжутерії, що робить невидимими людей, що її носять не нова, знаю :D). Хапаючи ту ідею хвіст, я у напівсні накидала нотатки в телефон, а вже за дванадцять годин написала ціле оповідання!

Чесно, цей «письменницький марафон» мені сподобався, адже це був дуже цікавий виклик — написати оповідання, вклавшись в жанр та обсяг символів і встигнути до дедлайну. Ну і, звісно ж, рукопис полетів на конкурс :D Але більше я таке повторювати не буду :D Бо текст, що розміщений тут, вже розширений деякими деталями, яких немає в тій версії, що була відправлена.

Та я не засмучуюсь, адже лише сам факт народження ідеї зі сну та стрімке її обертання на повноцінну історію мене неймовірно захопив та вразив)

То ж як народжуються ваші ідеї? ❤️