Коли персонаж стає некерованим: Чого вимагає від м

Привіт, мої любі "Сови" та "Жайворонки"! ?

Бачу, що наше обговорення творчих звичок викликало неабиякий резонанс, і я дякую всім, хто поділився своїми інсайтами! Це підтвердило важливу річ: ідеальних правил не існує. Головне — знайти свій потік.

Сьогодні хочу поділитися чимось, що не підпадає під жодну звичку, — це коли герой "відмовляється" слухатися сценарію.

Я працюю над "Червоною Сукнею" (наш містичний детектив, хто забув ?), і головний герой, схоже, вирішив, що знає краще, куди йому йти!

? Цитата з "кухні": Я запланувала йому логічний і безпечний шлях до таємниці, але він категорично відмовився співпрацювати. Він вимагав повернутися не туди, куди потрібно для сюжету, а туди, де боляче для нього самого. У результаті, сцена вийшла втричі сильнішою, але й втричі довшою! ?

Мене цікавить:

Чи траплялося з вами таке, що ваш герой "продиктував" вам, що робити, всупереч логіці?

Який ваш найбільший творчий ризик, на який ви пішли, слухаючи свого персонажа?

Діліться своїми історіями про "некерованих" героїв у коментарях!

З теплом і музою,

Ваша Ася Рей. ❤️