Було це ще в глибокій і безпросвітній древності досмартфонової доби, років тридцять тому. Коли селянство не знало Фейсбуку, Тіктоку й Інстаграму — трьох китів, на яких міцно вибудувалася хмарочосоподібна причина згорілих каструль, негодованих котів і безсонних ночей. У «Ферму» тоді грали не на телефонах, а в реальному житті. І молоко від корів отримували не за допомогою свайпання, а завдяки традиційному підходу та натренованості рук. У деяких селах тоді можна було ще зустріти домашніх птахів із актуальною функцією будильника. 

А тепер поговорімо про спілкування. Як же тоді комунікували?
Це зараз люди лишають коментарі під постами, влаштовують срачі з сусідами в чатах. А я вам трішки розповім про давні часи — доінтернетівські...

Це уривок з мого нового невеличкого твору "Комунікація аборигенів", опублікованого в книзі "СІЛЬСЬКІ ІСТОРІЇ".