Остання глава йде на невеличку реконструкцію.

Ех, друзі, буває ж таке — думка довго крутиться в голові, не дає спокою, але я не розумію чому!? Та ось я нарешті усвідомлюю це і витягую з грузності останній розділ.

Забуваємо, забуваємо! Нічия бабуся не потрапляла до лікарні — все добре.

Просто зрозуміла, що трагедій у цій частині (сільська арка) назбиралось трохи забагато. Відчуття, що щось не так, не відпускало, і, як завжди, я усвідомила, що саме, тільки як виклала...Браво!

Тож наступні глави не будуть такими напруженими — трохи понизимо градус і додамо крапельку тепла)

Дякую, що залишаєтеся поруч ♥
Миру й бобра)))