Напевно, багатьом авторам знайоме відчуття, коли пишеш цикл книг і вже фактично на фінішній прямій, але так складно її досягнути. От і в мене зараз цей стан, коли сісти та взятись за завершення роману неймовірно складно. От дивишся на ці абзаци тексту і кожен новий рядок, ніби тягне всі сили.
Це вже вигорання? Чи я, можливо, настільки не хочу прощатись зі своїми улюбленими героями, що взятись за фінал, означає попрощатись з ними назавжди? Ех, не знаю...
Та якби не було, третій, завершальній книзі бути. Певно, вона вийде вже у грудні, а поки насолоджуйтесь другою частиною, яка радуватиме вас кожного дня до 14.11.2025. Ще 14 глав на вас чекає ✨
P.S. Бажаю всім авторам віднайти натхнення і запал, якщо ви, як і я, трохи випали з цього прекрасного стану ❤️
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ мене зазвичай такий стан, бо я розумію, що фінал не дотягує до самої історії)
Еларен Веш, Розумію) але надія помирає останньою
Дуже розумію цей стан… Іноді фінал дійсно дається найважче — ніби доводиться відпускати частинку себе. Але саме в цьому й є магія творчості — створювати світ, який живе далі у серцях читачів ❤️ Бажаю вам легкого натхнення і сил довести історію до того фіналу, який справді відчувається “своїм”.
Діана Лисенко, Підтримую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати