Уривок з Джо і трохи про нього

Уривок книги  «Запах»:

  Розбухлі меблі скидалися на картон, до якого досить торкнутися — і пальці залишать у ньому вм’ятину. Скло у вікнах дивом збереглося, хоч і було запилене й темне. Шафа, комоди і столик набрякли від вологи і тіснилися одне до одного в оточенні сірих запліснявілих стін. Від них тягнувся старий паркет, що обривався посередині й спадом сходив униз, і саме там, на самому краю, любив сидіти Джо.

  Відламавши ще один уламок, він збирався знову жбурнути його у переповнену банку, що стояла метрів за сім, але раптом його погляд зупинився на безхатьку, який спав під стіною. Мить подумавши, він кинув уламок туди. Світла тріска легко вдарилася об зелений плащ, немов об камінь, і тихо стукнула.

— Джо, — коротко промовив Деррі, лежачи на безпечнішій відстані від краю.

— Та йому ж пофіг,  — відмахнувся той, відламавши ще одну дощечку.

  Шматок дерева впав униз і відбився тихим звуком.

— Потім прокинеться й дасть тобі позавуха, — мовив Деррі, не відриваючись від зошита.

— Та він мене ще жодного разу не доганяв, — сказав Джо, але, витримавши пильний погляд друга, закотив очі й буркнув: — Ладно вже...

  Він підійшов до шафи, відчинив її дверцята, схожі на вафельні пластини, і витяг звідти чохол із гітарою. Потім повернувся на своє місце на краю підлоги.

  Вперше, коли в Pinterest я натрапила на картинки єнотів, то… оооооо, та це ж Джо, бляха! Ви тільки гляньте:

  Зараз ми бачимо лише те, якими Деррі та Джо були в шкільні роки. Але вже навіть тут видно, що в Джо в дитинстві явно було не все гаразд. І факт: він мав бути в історії лише мимохідь і один раз — як однокласник, який випадково перестрів Деррі на вулиці, і вони, типу, побалакали про життя — і все. Але, ахахахаха, в моїй уяві він уже тоді був характерним і цікавим чоловіком. Настільки, що я не захотіла з ним прощатися. Я почала думати: а як вони познайомилися? Як дружили? Яка історія у Джо і чому? Стільки питань і стільки варіантів відповідей!

  Тож цей чудовий друг ще зіграє свою роль і буде доброю частиною цієї історії. Та знову-знову — без спойлерів! )))

Мій любимчик (мамина радість, ахаха)