Після загибелі понад сотні своїх побратимів ворони, що залишилися, раптово знялися вгору. Їхні тіла затулили останній промінь світла, утворивши над кронами темне, шалене коло. Шум крил наростав, зливаючись у глухий рев.

«Це не просто магворони, — подумав Червоний. — Ними хтось керує.»

Хорайзен спостерігав за всім із холодною цікавістю. Його погляд гуляв по жовтих, як свіча у тьмі, пташиних очах. Вони блищали сотнями вогників, рухаючись синхронно, наче єдине створіння.

Дякую всім за увагу! Останнім часом я зник з просторів Букнету, бо хотів відпочити від всього навколо. Завтра викладу новий розділ "Оклейн: Платиновий з Ронуру" і продовжу читати книги інших авторів))