Після загибелі понад сотні своїх побратимів ворони, що залишилися, раптово знялися вгору. Їхні тіла затулили останній промінь світла, утворивши над кронами темне, шалене коло. Шум крил наростав, зливаючись у глухий рев.
«Це не просто магворони, — подумав Червоний. — Ними хтось керує.»
Хорайзен спостерігав за всім із холодною цікавістю. Його погляд гуляв по жовтих, як свіча у тьмі, пташиних очах. Вони блищали сотнями вогників, рухаючись синхронно, наче єдине створіння.
Дякую всім за увагу! Останнім часом я зник з просторів Букнету, бо хотів відпочити від всього навколо. Завтра викладу новий розділ "Оклейн: Платиновий з Ронуру" і продовжу читати книги інших авторів))
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкий атмосферний уривок! Відчувається справжня напруга — ворони, як жива тінь, виглядають моторошно й захопливо водночас. І рада, що ви повернулися)
Діана Лисенко, :D
Уже туй... Слухай.. А можна шматочок побільше?
Hetti, Буде завтра! ... Сподіваюся...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати