Того вечора, коли я зважилася, мені було зовсім не весело. Але і страшно мені теж не було. Мені було просто все одно. Єдине, що я хотіла, - це якомога швидше закінчити ту дешеву виставу, на яку перетворилося моє життя.

Готуючись до сну, я нарешті зважилася виглядати так, як мені завжди хотілося: мереживна нічна сорочка, яку я колись купила для нього, але вона виявилася «занадто зухвалою»; макіяж, який він називав «вульгарним»; зачіска, яка йому ніколи не подобалася; фруктові парфуми, від яких він показово кашляв, називаючи їх «надто нудотними».

Потім я розклала посеред вітальні прасувальну дошку, увімкнула праску і поклала під неї ту саму подушку... А після – вимкнула протипожежну сигналізацію, повільно побрела на другий поверх і вляглася в наше ліжко.

Запрошую до прочитання емоційної та драматичної історії кохання "ПОПІЛ І ПЕЛЮСТКИ"(18+)