Привіт народ!

Ґлоксинія – всесвіт який я люблю і ненавиджу.

Чи бувало у вас таке, що якийсь твір пишеш не можеш дописати, а потім через рік повертаєшся і переписуєш все наново? От з Ґлоксинією у мене вже десять років такі танці. Я її зненавиділа і відклала.

Заспокоїлась через якийсь час і почала писати про щось інше, зовсім в іншому розумінні й понятті. Інколи я повертаюсь писати "продовження" вже поламаної історії, тим самим створюю паралельні історії моєї першої задумки і цей хаос в моїй голові просто неможливо скласти до купи. Я ненавиджу головного героя, ненавиджу його друзів, але вони оселились в моєму серці як частина родини.

Щоб просто дати собі відпочити від нав'язливих думок змусила себе перечитати останню версію. І... я закохалась наново. Мені набридло переписувати головну історію, але я захотіла розкрити краще другорядну персонажку. Вона приклад того як можна стати сильною, коли в тебе не вірить навіть всесвіт. Коли кохання здатне перетворити дівчинку у відважну жінку.

Я думала облишити пояснення і зробити твір повністю епістолярним, але не вийшло. Я мушу привідкрити двері, щоб ви прониклись нею так само як я, тому ця книга епістолярна лише частково. Обіцяю не робити непідйомну цеглину, тож історія має бути невеличкою. Прошу до уваги перші розділи Служниця Тіні також доповнення до неї, маленькі дитячі вірші Хранителі Глоксинії.

Ласкаво прошу в Ґлоксинію!