Вітаю!
Сталася у мене цікава ситуація. Нещодавно зустрічалася з подругою, і ми розговорилися про наші хобі. У неї — кулінарія, а у мене — вишивання та написання книжок. Хотілося б, щоб колись це стало не просто хобі, але поки що так. І ось подруга поставила мені питання, на яке я не змогла чітко відповісти.
По-перше, знайома назвала письменників наркоманами — у доброму сенсі цього слова. Вона мала на увазі, що коли автор сідає писати, у нього змінюється вираз обличчя, очі, рухи — усе. І ці люди наче залежні від самого процесу. Я тоді довго сміялася, але якщо чесно… вона права.
Коли я довго не пишу, настрій справді псується. Може, це й схоже на «ломку» — день здається прожитим дарма, якщо нічого не зроблено для себе і свого розвитку. А коли сідаю писати — це не просто набір слів. Це цілий процес: планування в голові, нотатки, таблиці, пошук інформації...
Наприклад, я працюю над двома книгами: одна — фентезі, інша — історичне Середньовіччя з елементами Давнього Єгипту. Я не можу знати всіх нюансів епох, тому багато читаю, гуглю, перевіряю, щоб сюжет виглядав гармонійно. Пошук інформації займає багато часу, але це надзвичайно цікаво — кожен факт може стати іскрою для нової сюжетної лінії.
І ось головне питання, на яке я тоді не змогла відповісти: Що відчуває автор, коли пише свій твір?
Коли мене спитали, я розгубилася. А тепер спробую описати.
- Ейфорія. Пальці летять по клавіатурі, щоб не втратити думку. Інколи виходить справжня «каша» з літер, але це навіть весело. Цікаво, у вас так буває?
- Магія в голові. Герої оживають, говорять своїми голосами, сюжет розгортається сам собою. Кожне слово приносить задоволення.
- Потік. Час зникає, ти повністю занурюєшся в історію, ніби досліджуєш незвідане.
- Всемогутність і ніжність. Ти створюєш світ і керуєш ним — але водночас хвилюєшся: а раптом ця історія стане особливою не лише для тебе, а й для когось іншого?
- Невимовний стан. Я навіть не можу точно підібрати слово для того відчуття, коли кайфуєш від власного письма. Може, це ейфорія, може — екстаз, а може — «моральний оргазм». Сама точно не збагну… Але відчуття таке, ніби ти паруєш, ніби твоє тіло у якійсь невагомості, і всі твої думки наче переходять в інший світ свідомості. Я б порівняла це з відчуттям, ніби ти справді летиш кудись. Це складно описати словами, але це справжній моральний екстаз, моральний вибух щастя.
А тепер хочу спитати вас, шановні автори:
- Чи багато часу ви витрачаєте на пошук інформації для своїх творів? І чи подобається вам цей процес?
- Якщо ви довго не пишете, чи відчуваєте, що вам цього дуже не вистачає?
- І головне — що саме ви відчуваєте, коли пишете й отримуєте задоволення від процесу? Цікаво буде почитати ваші думки. Бо коли мене про це запитали, я не одразу зібралася з відповіддю.
Можливо, у вас зовсім інші відчуття — буде цікаво дізнатися!
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ вас сто підписників!!!! Бляха, це дуже круто! Вітаю❤️❤️❤️А за рекомендацію, окреме ❤️ і обійми❤️
Люмен Белл, Дякую! ❤️ Це такий приємний момент) Дуже дякую за підтримку й теплі слова! Ваш твір справді заслуговує на увагу, тож рекомендація — від щирого серця ❤️ Обіймаю у відповідь ❤️❤️❤️
Цікава інформація.
Ніколи не замислювалася над цим. В моєму випадку також якийсь поток, я сідаю та пишу будь-де, маршрутка, вночі і т. п. Стосовно інформації... Дивлячись про що я пишу. Якщо детективи чи щось історичне, то багато часу приходить, щоб знайти її. Також я находжу більше, чем влізає в історію. В вікторіанських детективах шукала, які рози були на той час, скільки що коштували, а чим могли вбити, бо кожне століття має свої особливості. Про скарби тамплієрів також знайшла багато, а вийшло мало, ще залишилась інформація про вікно у церкві з шифрами, що в Україні є зараз існуючий орден тамплієрів, що декілька стран хочуть підтримати в тяжкі часи та зробити реставрацію Середнянського замку. Може побачимо який він був тоді. Також про дерев'яний замок тамплієрів в Луків та замок в Виноградово.
Вам натхнення!
Крися, Дуже цікаво! Захоплює, як ви занурюєтеся у деталі історичного та детективного світу — від роз до тамплієрських замків. Це додає неймовірної глибини вашим текстам. Бажаю вам великого натхнення та грандіозних успіхів у всіх майбутніх проектах! ✨
Як завжди, цікавий блог ( ╹▽╹ ) ❤️ Приємно було дізнатися про Вас щось новеньке☀️
Я — людина процесу, тому просто отримаю задоволення від того, що пишу) Не писати — не виходить, пробувала, але довго не витримала. Тож, напевно, в мене залежність від письма). Не думаю, що це погано. До того ж це допомогає зосередитися, впорядкувати думки та іноді прорефлексувати разом з героями)
Нових цікавих цікавинок Вам, натхнення та успіхів!✨
Діана Лисенко, ❤️❤️❤️
Щось в цьому є))
Devil, Дякую, що завітали ❤️
Підпишусь під кожним словом. Все так і є.
Марина Мелтон, Дякую! Приємно, що ви так само відчуваєте)
Писати люблю. Інколи це дійсно ейфорія. І дуже хочеться показати історію іншим. Щоб побачили яка вона крута. Правда останнім часом я не пишу. Моя конкурсна майже до фіналу. А починати нову поки, що не бачу сенсу. Мене більше хвилюють читачі яких в мене не має.
Ангеліна Мюрей, Великих успіхів вам у конкурсі! Не хвилюйтеся, ваші читачі ще попереду! Головне — не зупинятися. Кожен текст залишає слід, навіть якщо зараз здається, що його ніхто не бачить. Ваші історії обов’язково знайдуть тих, кому вони потрібні) Вірю, що все вийде саме так, як ви мрієте ❤️
1. Чи багато часу ви витрачаєте на пошук інформації для своїх творів? Залежить від того, який лор я хоче отримати для своєї історії. Коли писала Ельгартію - гуглила все: від назви сорочки до видів напоїв. Коли писала В'ячеслава - довелось гуглити лише, коли почалась друга частина твору, бо треба було якось пояснити міжпросторові переміщення. Зараз пишу про орка - взагалі не гуглю, тому що всі події в основному відбуваються у фентезійному лісі.
2. І чи подобається вам цей процес? Вже ні.
3. Якщо ви довго не пишете, чи відчуваєте, що вам цього дуже не вистачає? Останні два роки я писала майже без перерви, тому ще не знаю.
4. Що саме ви відчуваєте, коли пишете? Зараз в основному дратування. Постійно думаю: а якщо отут їх всіх бити, то і писати далі не треба буде. Історія буде ніби як завершена. Але стримуюсь, бо не хочу, щоб мене ненавиділи люди, які зараз все ж почали читати.
Ірина Скрипник, 4 пункт точно і про мене також....)
Цікаві спостереження. Я би назвала те, що Ви перелічили, натхненням..) Тоді дійсно повний ульот... Щодо питань до авторів...
1) Не багато, бо стараюся писати те, про що знаю, - так виходять найбільш щирі тексти. Але, звісно, за потреби шукаю інформацію, знову ж таки з цією метою: аби було достовірно те, про що я особисто не знаю.
2) Ні, не відчуваю... В мене була творча криза декілька років із початком повномасштабної. Так, боліло, але не могла змусити себе писати. Потрібен був час. Зараз це, скоріше, про дисципліну. І про відчуття провини, що давно не писала. Але ломки немає. Є тільки, коли велике натхнення, але я тоді не припиняю писати, бо це неможливо)))
3) Відчуваю себе на своєму місці.
Марія Залевська, Розумію вас дуже добре! Головне — не зупинятися і берегти себе. Ви впораєтесь ❤️
Я просто сідаю і пишу коли руки доходять ну а тоді мене вже буде важко відірвати сестра каже що я виглядаю дивно, ну а мене просто накрило натхнення.
Діана Лисенко, нууу ніхто з вас точно не звисає дригом до голови з ліжка або розміщається в неймовірних позах на стільчику щоб дріт зарядки дотягнувся
Я не завжди норкоман - буває, що початок, або кінець я написала, а далі просто витискає з себе усі соки, щоб написати продовження...
А зараз книга пишеться сама, я навіть не встигаю готувати ті ідеї, які приходять в голову...)❤️
Діана Лисенко, Безмежно вдячна ❤️❤️❤️
творчість для мене схожа на захопливу гру, під час якої я просто розважаюсь. ;) 1. - інколи; це справді цікаво; 2. - авжеж; 3. - розважаюсь.
Олег Іващишин, Це ви правильно сказали!!!
Ох дуже цікаві питання)))
Сам процес написання звісно подобається, але все псує редактура))) Якось терпіти не можу цього)
Якщо чесно, розумію ваше відчуття про "ломку". Ось наприклад, саме зараз редагуваю вже написану повністю книгу. Готуюсь до написання наступної, але змушую себе не підходити поки до письма. Бо тоді свідомість зміщує палітру емоцій та бачень героїв, а це дві різні жінки і два різних чоловіка. Вже прямо руки чешуться сісти за нове, бо відчуваю що мене розриває з середини)))) Тому ставлю собі більше мотивацію закінчити одне, а потім поринути повністю в одну книгу.
Відчуття від власного тексту бувають різні. Буває плачу, буває сміюсь, буває стираю дві сторінки, бо вчора був поганий день і щось мені все не заходило)
Якось так)
Вам як завжди натхнення та побільше ейфорії в написанні ❤❤❤Автори творять магію буквами, тож продовжуйте в тому ж дусі ❤❤❤
Люмен Белл, ❤️❤️❤️
Я можу довго не писати, але в цей час займаюся якоюсь іншою справою, яка приносить задоволення. Бо у мене крім писменницва є ще багато захоплень. Хоча якщо в голові сформувалася якась сцена, не заспокоюсь поки не напишу)))
Катерина Винокурова, А мені в’язати гачком важко — якось не тягне до цього. Цікаво, що кожного заспокоює своє хобі. Дякую вам за цікаву розмову.
Є одне слово, якого дуже боїться більшість авторів, тому писати його не буду. Але ним, певною мірою, страждає (а може, й насолоджується) більшість із них — тільки не зізнаються в цьому навіть собі, бо колись це назвали хворобою.☺️☺️☺️
Наталія Шепель, Здається, я здогадалася, про що ви говорите!
Погоджуюсь з вашою подругою. Я багато де писав і багато, що видаляв, але потім знову починав все заново. Я вже на Букнет прийшов писати по другому разу. Так, що це дійсно як ломка. Що би не було, а писати тягне. Щодо пошуків літератури, я витрачаю час в залежності, про що пишу. Та як в мене відповідний фах і знання по історії, то мені не є дуже тяжко щось шукати по цій тематиці. Тим більше маю домашню бібліотеку. Інколи звідтам щось беру. Зараз з ШІ інформацію стало легше шукати. Також зацікавила ваша праця по Середньовіччі. Що це буде книга нон-фікш чи історичний роман?
Volodymyr Krashevskiy, Дякую за чесність! Так, повністю розумію про “ломку” — коли не пишеш, здається, що чогось не вистачає. І добре, що вас тягне назад до письма, навіть після всіх перезапусків. Цікаво, що у вас є база знань і домашня бібліотека — це, мабуть, неймовірно допомагає у творчості. І так, ШІ дійсно спрощує пошук інформації, хоча перевіряти факти все одно треба.
Ой, ні, книга нон-фікшн — це так складно. Я до такого жанру ще не доросла. Моя робота про Середньовіччя з поєднанням міфології Давнього Єгипту називається «Карателі темряви». Я б назвала її любовним історичним романом. Перша частина вже завантажена, а над продовженням я зараз працюю.
Як ви класно все описали)) У мене теж схожі відчуття, особливо щодо ейфорії, всемогутності і морального оргазму))) Ну я багато часу на пошуки не витрачаю, бо спеціально не беру такі теми, де потрібно знати багато реальних фактів. Та все одно, доводилось дещо запитувати у ШІ переважно з медицини або реалій життя в іншій країні) А коли довго не пишу, то справді стає якось сумно і порожньо, ніби мій всесвіт звужується.
Анна Лір, Дякую вам! Мені дуже приємно, що відгукнулося. І так, це відчуття «всемогутності» під час письма — просто неймовірне. Цікаво, що ви свідомо уникаєте тем, де треба глибоко копати у фактах — це теж мудро, бо тоді більше часу лишається саме на творчість.
А про те, що «всесвіт звужується», коли не пишеш — як точно сказано! Саме так воно і є ❤️
Багато в чому так і є. І ейфорія теж дуже схожа) Ну, тільки ломкою я б не назвала) І ні, я мало гуглю, тому що все, про що я пишу я й так знаю, бо це те, чим я цікавилась все життя.
Дієз Алго, О, це чудово, коли пишеш про те, що знаєш і любиш! Тоді історія виходить особливо живою, бо в ній відчувається справжня зацікавленість автора. І так, згодна — ейфорія під час письма — це щось неймовірне!
Це правда. Наприклад, мене мої домашні інколи навіть називають зомбі, шизіком і взагалі, людиною, що випадає з реальності. Я б витрачав увесь час на творчість, але є робота й інші обов'язки. Під час написання дійсно є дивні відчуття, схожі на те, що Ви описали. Здається, це у багатьох авторів подібне))
Ромул Шерідан, О, як знайомо! ❤️ Мене теж часом вважають «у своїй реальності», коли я занурююсь у написання. І справді, ці відчуття важко пояснити тим, хто не творить — наче живеш у двох світах одночасно. Рада, що вам це близьке! Значить, ми всі трохи «зомбі» від натхнення)
Які неймовірні роздуми вас відвідують))
І дуже круто, що ви ділитесь ними)
Коли сідаю за письмо, то випадаю з реальності. І турбувати мене не потрібно. Я не чую і не бачу нікого окрім героїв.
Люблю ваші насичені блоги.
Кері Блек, Я довго думала, чи варто завантажувати цей блог. Довго сумнівалася, але все ж вирішила поділитися своїми думками.
Погоджуюсь із вами — я теж, коли сідаю писати, повністю втрачаю відчуття часу й реальності. Напевно, саме в цьому і є справжня чарівність письма.
1. З появою ШІ пошук інформації значно скоротився, тепер я питаю у нього все що мені треба знати по епосі за яку пишу, а потім вже перевіряю це через інші джерела (бо він може казати невірно). Це втомлює, але цікаво.
2. Я не можу довго не писати. Відчуваю себе погано. Це справді як залежність)
3.Щастя, бо можу оживити свої думки. Й усе те, що ви описали у себе))
Анна Стоун, Приємно знати, що ми відчуваємо схоже ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати