Новий розділ Мідна принцеса опівночі.

Я трішки змінила текст прологу. Ця сцена з середини книги. Якщо усе буде добре дізнаємося, що перед цим трапилося у наступному  місяці ;)

— Славо?.. — визирнувши з вікна дівчина застигла не вірячи власним очам.

Чоловік стояв під вікном оповитий темрявою саду, але вона навіть так бачила його бешкетну посмішку. 

Не гаючи часу Станіслав схопився за виступ на стіні, знайшовши ногою опору. Вже через кілька хвилин він переліз через підвіконня, м'яко зістрибнувши на червоний килим. 

Покрутив головою, шукаючи її. І коли побачив серце шалено забилося у клітці грудей. Зробивши кілька швидких кроків, чоловік притиснув дівчину до себе, зариваючись обличчям в золоте волосся.

— Боги… Як же я сумував. — відсунувся, щоб піймати її щасливу усмішку та вже не стримуючись поцілував пухкі рожеві губи.

Дівочі руки ковзнули на талію, ніби намагалися стримати, якщо він раптом захоче втекти.  

— Кохаю… кохаю тебе. — серце щасливо стукотіло у грудях. Він на мить зупинився, щоб прошепотіти це й знов кинувся до губ, ніби від цього залежало його життя.

Вони цілувалися довго, притулившись до прохолодної стіни спальні. Двері були закриті на засув, тому вона не переживала, що служниця може раптово увійти. Імператор не зрадів би, дізнавшись на кого саме донька проміняла принца. 

Губи горіли від поцілунку. Дівчина притиснулася щокою до його грудей, тихо схлипнувши.

— Славо. Від тебе так довго не було новин. Я боялася що ти… Що тебе…

Руки чоловіка ковзнули на спину, м'яко погладжуючи.

— Зі мною вже все добре. — сказав, стиснувши губи. Вона могла по інтонації відчути брехню, але розповідати увесь той жах, що довелося пережити, не збирався. Не зараз. — Ріє… Виходь за мене…