Додано
29.10.25 20:08:17
Книга vs Реальність: "Серце на передовій
У книгах ми часто читаємо про битви, мужність і любов, що проходить крізь біль.
Але хіба не так буває і в житті?
Коли доводиться боротися не лише з ворогом, а й з власним страхом, сумнівами й розлукою.
Коли серце болить, але все одно б’ється — за когось, хто там, попереду.
А тепер твоя черга:
Поділися ситуацією зі свого життя, яка нагадала тобі сцену з будь-якої книги —
де ти почувалась/ся так само, як герой на передовій свого серця.
Ася Рей
216
відслідковують
Інші блоги
Казус з псевдонімом. Мені так смішно, що я не можу змовчати. І хочу зберегти в архіві. ❤️ Сьогодні отримала неймовірну підтримку від Ніккі Грант і Асі Рей, які з власної ініціативи вирішили кинути клич про мій марафон
— Плачуть? — перепитую я, завмираючи на місці. — Обидві? Габріас похмуро киває, витираючи лоб хустинкою. Вигляд у нього такий, ніби він щойно бачив, як Некрилаті Боги спустилися на землю, щоб особисто перемити посуд. —
Вітаю! Написав ще одну маленьку розповідь однієї людини (що перше, що друге - усе вигадане). Але було цікаво - як це: "писати історію невиліковного?". Ну... нормально... Хоча, для мене і "Леді замку Саммерфелл" -
За ці кілька місяців проведення різножанрового марафону взаємного читання особисто для мене "Book-Connect" став уже якоюсь ламповою читацькою традицією Букнет, яка об'єднує талановитих авторів різних жанрів, створює
«Міняє картинки життя, немає назад вороття...» Ці рядки народилися з болю та усвідомлення того, наскільки ми стали беззахисними перед обличчям війни. Коли здається, що «життя не вдалось», бо втрати надто гіркі,
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРаніше я була тою хто кохав, та постраждала, через зраду люди яку я вважала всім світом, та якось би не так боліло, як би зрада була із якоюсь другою людиною, але ні, зрадив зі своєю колишньою. Після цього я зрозуміла, що з мене досить, я хочу комфорту та стабільності від стосунків, та бути впевненою у майбутньому свому, тому я обірвала зв'язок болю. І зараз я кохана жінка вже як 4 роки, і ні разу не пошкодувала про свій вибір. І відкрию таємницю: до невдалих стосунків я зустрічалася тоді ще зі своїм чоловіком, потім ми з ним розійшлися, і тоді почалися моє жахливе життя терміном в два роки, в них я вигоріла та перегоріла. І вирішила їх закінчити, бо в них була як на пороховій бочці. Потім зійшлася із хлопцем тепер моїм чоловіком. І тут я можу сміливо сказати, що про такі стосунки та розуміння, підтримку мріє кожна дівчина.
Згодом я напишу про своє життя книгу тільки імена героїв будуть замінені, сподіваюсь вона буде цікавою.))
І в мене є ще одна фішка пере тим як піти, я не тільки спалюю мости, а ще й відплачуюю людям їхньою ж монетою, що відчули біль, що відчувала я. В такі моменти мене можна назвати запам'ятною, але я вам скажу, що це не злопам'ятність, а всього на всього....
Лірія Маєр, ♥️♥️♥️
Я з тих героїнь,які коли йдуть спалюють усі мости. Для себе я обрала комфортну, затишну історію в якій я можу бути собою. )))
Еларен Веш, Еларен Веш, це дуже цікава позиція! "Спалювати мости" — це сміливо і по-геройськи, але я чудово розумію бажання обрати комфортну історію. Іноді саме такий "затишний притулок" і потрібен, щоб набратися сил, перш ніж знову піти у великий емоційний бій! Це теж своєрідний спосіб відновлення. Дякую за Вашу чесність!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати