Кожна ніч давалась мені все тяжче і тяжче, тільки я потонула у своїх райських снах. Марк вже будить, бо голосно йому. Раніше я все переводила на жарти, а зараз в мене така внутрішня агресія до нього. Я встала, пішла на кухню, щоб не заважати спати "коханому чоловіку", мда , як мені все це набридло, але щось і сил немає з цим боротись, лишень апатія до всього, як переступаю поріг квартири. Нема сил думати, поглянувши на телефон, побачила, що нема сенсу лягати спати, заварила собі кофе, вийшла на невеличкий балкон, опершись на нього, закрила очі і  вдихала запах  зі свіжим повітрям. Неймовірний запах, як наче у сні. Розслабившись, я відчула легкі дотики на плечах та волоссі :

- Дааавід.....