НОВИЙ РОЗДІЛ ВЖЕ НА САЙТІ!



Уривочок:

Я більше не слухала. Розвернулася і майже втекла до своєї кімнати. Усередині мене все кипіло. Кров у венах гуділа від ненависті. Мене трусило від бажання прибити цього жирного покидька прямо там, у кабінеті. Перед очима вставали спогади: як він пітнів, витираючи лоба брудною серветкою з кишені, як прикидався добрим, а насправді програв мамині статки у карти. Як після його «опіки» ми з Софі опинилися розкидані по різних містах, а я намагалася тримати її подалі від нього, берегла… поки одного разу не залишила сестру в його руках. Лише на пів року. І саме тоді він продав її. Продажна тварюка.
Я сиділа на краю ліжка, стискаючи пальці так, що нігті врізалися в долоні. І саме в цей момент двері відчинились. Увійшов Кріс. Його кроки були розслаблені, а на обличчі знову з’явилась знайома нахабна посмішка.
— А ти не хочеш свого родича навідати? — його голос був глузливим, але очі уважно спостерігали за мною.
— З чого раптом така опіка? — різко кинула я. Не розуміла, що йому треба, але сама ідея була наче підкинута мені долею.
Він знизав плечима:
— Як хочеш. Я думав, ти захочеш поговорити з ним, поки Адам на зустрічі.
Він уже розвернувся, щоб піти.
— Ну добре, може, і хочу, — сказала я.
Він зупинився, посміхнувся ще ширше і жестом показав: «Виходь».
Ми йшли коридорами. Кроки віддавалися луною у тиші. Моє серце билося так сильно, що я боялася, що Кріс почує його. І ось ми опинилися біля кабінету Адама. Кріс відчинив двері — і я побачила його.
Величезний силует, що розвалився в кріслі. Він завжди здавався мені маленьким, низьким на зріст, але тепер його тіло розливалось по меблях, як огидна маса. Його жирні пальці стискали ту саму брудну серветку, якою він витер піт із блискучого чола. Мені стало нудотно від одного цього виду.
І все ж пам’ять підкинула спогад: він був єдиним, хто колись нічого не забороняв нам із Софі. Тільки тепер я знала правду — він не забороняв, бо йому було байдуже. Бо він бачив у нас лише можливість покрити свої борги, свої програші.
Моя ненависть пульсувала, накочувала хвилями. Я готова була кинутися на нього просто тут.
— Ну, я вас залишу, — промовив Кріс, витягаючи телефон із кишені. Він подивився на екран, обличчя стало серйозним. Схоже це був Адам, бо він вийшов, відповідаючи на дзвінок миттєво.
Я залишилась із Рідом сам на сам.

⭐⭐⭐⭐⭐

Анотація до книги :

Адам - голова мафії, і мою сестру-близнючку він вважає своєї власністю. Все місто під його контролем! І сьогодні я йду до нього замість сестри. Він очікує жертву, але зустріне жінку, яка знає, що робити із бажаннями.
ПОСИЛАННЯ КЛІКАБЕЛЬНЕ

Прошу вашої підтримки на новинці.
Поставте лайк та залиште коментар під книгою.?