Здається, я не помилився з вибором, і мій новий дім припав Вірі до душі. Це зайняло багато часу, але в порівнянні з тим, що ми скоро отримаємо, то все пусте, кожна нестерпна хвилина без неї варта нашого майбутнього. Я крадькома поглядав на мою маленьку Віру і дивувався тій ніжності, яка стискала моє серце. Тій тузі, тому болю за неї, від якого мені хотілося вити. Вона виглядала наляканим звірятком, що ніколи не бачило свободи й тепер боїться її більше за вогонь.

Друга частина Життя після про Давида і Віру добігає кінця... Аж сумно прощатися...

Не прогавте фінальні розділи, як завжди, чекаю на ваші емоції після прочитаного, і пропоную чудові візуали! ♥️ ♥️ ♥️

Ахаха, ШІ вирішив, що Давид має мати дуже стильні шкарпетки :D

! ОНОВЛЕННЯ !