Добрий день. Як ваші справи? Любите почитати щось коротке? Запрошую вас до книги “Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?”  .

Цитата:

“Знімілі уста вже ніколи не скажуть тобі, як колись ще хотіли кричати про небо.

Як ще мріяли тихо промовити щось, і забути про ту божевільну потребу

Розгинати й згинати в суглобах слова, щоб тебе розуміли чи просто почули.

Бо колись, хтось створив їх такими. Дарма. Краще б небо про них взагалі забуло. 

Краще б ті й не знали, що є інший світ, у якому ці літери мають звучання.

Їм було б не так боляче жити тоді, наодинці з правдивим та вірним мовчанням…”

Черговий день. Черговий вірш. Чергове бажання сховатись від чужих людей, котрі мене навіть не хотіли зрозуміти. І це стосувалось всього — і  викладачів, які за своїми завалами забували про “особливу” студентку та просили усної відповіді, і одногрупників, які на наввипередки казали їм, що я німа. 

 Озвучено каналом “Пташка. Аудіокниги українською”.

А також, до ще однієї короткої історії - “Спи під моїми губами”, яка озвучена каналом “Пташка. Аудіокниги українською”

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб