Адріан Анжелворд + Маргарита Сухина  = " ІСТОРІЯ ,ЯКА НАПИСАНА (НЕ) НАМИ"

                                          ЩЕ ОДИН ФРАГМЕНТ З ЖИТТЯ ОЛІВЕРА

Пихатий  письменник чи бандит? 

....Олівер Арден, широко усміхаючись, розлігся у кріслі, відірвавши погляд від клавіатури та екрана монітора. Нарешті!!! Нарешті він закінчив роботу над романом про Божевільного Героя Олівера та Руйнівника Світів!

Олівер заклав ногу на ногу і закурив сигарету. О Боже! Він просто геній! Він написав справжній шедевр. Заплющивши очі, він радісно видихнув дим і подумав: «Все-таки я просто дивовижний! Такий роман створив, що й не віриться. Господи, сам читаю – сам кінчаю Я просто талант...»...

....— "Вибачте, я правильно прийшов? Це ж офіс компанії "Олівер & Арден: Консалтинг та вирішення проблем"?...

...— "Послухай, що я тобі скажу. Тобі ще дуже поталанило, що після мексиканців ти зі своєю кралею в лікарні з розірваною дупою не лежиш. Що ти хочеш від мене? Помсти за зґвалтування? Ти пам’ятаєш, яку назву мала вулиця й о котрій це було? І як саме помститися? На мокре діло не піду, кажу відразу!"...

...Чоловік ... сказавши негучно: «Дякую», обернувся та пішов до виходу.Олівер, проводжаючи  поглядом, гукнув його:

— "Агов, друже!"Чоловік зупинився, не повертаючись. Олівер примружив очі й лагідним голосом запитав:

— "Ти справді не хочеш помсти? Невже ти не бажаєш, щоб ті паскуди, які так вчинили з бідолахою, відповіли за це?".Чоловік обернувся. В його очах були застиглі сльози, які ось-ось мали пролитися. Олівер усміхнувся і сказав:

— "Я так і думав. Це ще десятка на додачу, але фото та відеозаписи ПОМСТИ тобі сподобаються. Згода?"...

Огидний чоловік чи підступна дружина?

...Який же чудовий початок дня! Ще й одинадцятої немає, а вже така хороша угода  сталася!Якщо це були люди Пабло, то він за п'ять тисяч і рідну матір продасть, не кажучи вже про своїх  шибеників...Ідилію в свідомості Олівера порушив телефонний дзвінок, на якому стояло замість рінгтону гидке качине крякання . Це була дружина Олівера. Він, скривившись, взяв слухавку :

— "Привіт, дорогий!"

—"Дорогий обід в ресторані. Що таке? Щось треба?"

— "Ти хочеш мене до ресторану повести?"

— "Я хочу швидше закінчити розмову, бо зайнятий!"

— " Мені потрібно, щоб ти трішки допоміг грошима своїй  любій жінці"

— "Ти що, знущаєшся? Я саме вчора тобі залишив сім тисяч!"

— "Ну то ж було вчора, правда ж? А сьогодні вже сьогодні."

— "Та ти що, ті гроші жереш? Куди за ніч поділися сім тисяч?"

— "Ти що, не виспався? Я не зрозуміла, що це за тон? Я в тебе не сімдесят тисяч взяла вчора, а сім. А могла взяти і сімдесят. Тому ти там трішки пильнуй за своїм язиком. Зараз мені потрібно дванадцять тисяч на картку. Повернуся завтра ввечері. Чекаю на гроші. Бувай. Цілую."

— "От же ж курва!"

Підозрілий друг чи філософія романтики?

Двері в офіс Олівера швидко широко відчинилися, і до приміщення нахабно ввалилися три особи. Чоловік близько сорока п'яти років. Дуже гладкий, з маленькими вусиками та вовчими очима, одягнений у костюм. І дві дівчини, не старші двадцяти років.Чоловік був давнім знайомим Олівера. Дружбою Олівер не називав це, бо не довіряв нікому. Його звали Френк Маніста.

— "Олівере! Друже! Поглянь, який гарний ранок! Поглянь, яких двох гарних принцес я зустрів зранку? Що скажеш? Може, цього разу ти здасися?"

— "Френкі, твою ж мать! Я тобі вже сто разів казав: лягати без причини — ознака дурачини!"

— "Ну, звісно! І яка ж це причина? або Твоя абстрактна любов?"

— "Так, любов! Я тобі вже мільйон разів це казав! Та продовжуєш цією дурнею (або нісенітницею) займатися! Я лягатиму до ліжка з гідною жінкою, а не з вокзалом, через який уже пройшло сто чоловіків!"

— "Мене вже твоя маячня  про цю нікчемну любов або допекла! Скажи чесно! У тебе не стоїть?"

— "Ну, Френкі! Ти вже перейшов межу через дурницю! Запитувати таке, та ще й у присутності цих двох хвойд! Або забирайся зараз же з офісу, або я перестріляю вам усім ноги!"