Продовження історії про Сафріну уже на сайті!

– Тільки король може підживлювати державу власними силами, – розповідав Каллум. – Та король помер пів сторіччя тому. Моєї магії не досить, бо я не зовсім король, тож моя сила це тимчасовий захід. І він втрачає свою дію.
– Чому б тоді не коронувати Аларика? Його магії буде досить?
– Його – так. Та я надто добре знаю його. Бути королем, це піти свідомо на певний обмін магією – ти насичуєш королівство, воно збільшує твою могутність. Аларик завжди прагнув збільшити власну силу, аби бути найсильнішим магом держави.
– Для чого?
– Він хоче завершити справу батька.
У грудях Сафріни похололо.
– Тобто…захопити Зоряну Варту?
Каллум кивнув.

– Стій! – крикнув Аларик. – Не роби цього! Ти занапастиш нас обох назавжди!
– Значить так тому й бути, – заявила вона, здійнявши підборіддя. – Аларику Тейлосс, я відрікаюсь від тебе, як від половини, я не приймаю ані тебе, ані твою магію. Я не хочу мати тебе у своєму житті і ніколи не стану тобі парою. Ні у цьому житті, ні у всіх наступних.

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️