То хто кого приборкав, крихітко? Мега знижка!

Всім привіт, мої хороші!

   Сьогодні  діє   знижка  на   дууууже  пристрасну ,  спекотну  і  емоційну  історію  кохання.  Якщо  ви  її  ще  не  читали ,   запрошую.  Не  пошкодуєте!❤️

Анотація до книги "То хто кого приборкав, крихітко?"

     Макс-затятий холостяк. Брутальний самозакоханий красень, який вважає що жінки потрібні лише для розваг. В нього їх було стільки, що вже збився з ліку. Він типовий поганий хлопець.І це безтурботне життя його цілком влаштовує.Та коли ця рудоволоса відьмочка з тілом богині наче цунамі увірвалась в його життя, вона ледь не залишила його без чоловічої гідності і з перших хвилин позбавила спокою та перевернула все догори дригом.
     Аня-самовпевнена красуня, яка любить ризик, екстрим і небезпеку. Їй подобається її життя але вона мріє зустріти справжнього, пристрасного чоловіка, про яких так любить читати в жіночих романах...

Історія Макса і Ані -третя книга циклу "Кохання з присмаком небезпеки"

#Мега пристрасно
#Чуттєво
#Емоційно
#Відверто
#Перше справжнє кохання
#Протистояння характерів
18+

❤️

Уривок:

     Аня крикнула з переляку і з її рук впала пластикова пляшка з водою. Здається вона навіть не дихає , тільки дивиться своїми величезними очима на пістолет який цілиться їй в голову. А в мене серце вистрибує і дихалка збивається. Скучив за нею. Але, трясця! Я ж щойно міг її вбити…

    - Якого біса? - кричу і вона тільки тепер підіймає очі до мого обличчя. Бачу як видихає з полегшенням. А я поки що не можу. 

    - Йоханий бабай! Максе! Ти що придурок? Я мало не впісялась. - кричить поклавши долоню на   груди.

    - Сама дурепа. Ти якого біса тут забула? Я міг тебе пристрелити. 

    - Я орхідеї поливаю. Саша просила. - трендець! А попередити якось не можна було? Через якісь квіточки я мало не зробив непоправного. Невже вона цього не розуміє? - А ти чого тут бігаєш , пістолетом розмахуєш? 

    - Я думав що це до Руса на хату якийсь бандит увірвався .

    - Ну, взагалі то так і є. Ось він. Переді мною. - фиркає. Підіймає з підлоги пляшку і йде в кімнату. А я наче під гіпнозом , слідкую за кожним кроком , за кожним рухом. Ближче потрібно. Аромат  волосся хочу вдихнути , м'якість і тепло тіла відчути . В горлі пустеля. Як же дико я її хочу. Торкатись , зминати , пестити , зацілувати . Всю. 

    Вона виходить з спальні в ванну , там знов набирає воду і йде на кухню. Проходить повз навіть не   звертаючи на мене увагу, наче я порожнє місце. Ображається чи що? Ну, ми звісно багато чого наговорили один одному під час останньої зустрічі, але ж мене відпустило, чого вона досі казиться?  А мене цей ігнор починає дратувати. Вона що навіть не згадувала про мене за ці дві доби? Не  думала , не сумувала , натомість я не можу її з голови викинути. Весь час згадую нашу божевільну ніч і все решта.

    Коли Аня вчергове з кам'яним обличчям проходить біля мене, в мене зриває гальма... Різко притягую її до себе і з несамовитим голодом впиваюсь в солодкий ротик жадібним поцілунком . Язик відразу сплітається з її язиком наче влаштовують бій на виживання. Сам дивуюсь почувши свій власний стогін. Бо смачно. Бо так трясця кайфово, що дах зносить. Це саме те що хотілось. Долоню відразу занурюю в її волосся на потилиці щоб не сміла навіть намагатись відштовхнути . Бо я чорт  забирай думаю про це вже майже дві доби. Але замість цього, Аня просовує руки під мою куртку ,   обіймає мене і відповідає на поцілунок так само голодно. Дідько! Ну як можна бути такою офігенною  і смачнючою? Опускаю руки на сідниці і втискаю в себе. Аня застогнала а мене обдало жаром від п'яток до потилиці. Оце штирить, трендець ! Як же я її хочу . Сказитись можна. Підіймаю за стегна і    притискаю до стіни своїм тілом. Вона знов ахає.

     - Що ти робиш зі мною, відьмочко? Хочу тебе. Так хочу , Аня. - опускаюсь з поцілунками на шию  а руки вже під кофточку пробираються і розстібають бюстгальтер.

     - Чшшш. Зупинись ! - намагається опуститись на підлогу . Опускаю , але не відпускаю. 

     - Що? В ліжко хочеш? - запитую не розуміючи  що не так. Вона скептично підіймає брови і скидає з себе мої руки.

     - Дорогенький , ти забув? Ти ж не трахаєш двічі одну і ту ж бабу. – нагадує мені мої ж слова сказані зі злості. Посміхаюсь і знов притягую до себе .

     - Я ж казав , тобі щастить. - нахиляюсь щоб поцілувати а вона кладе долоню на мої губи.

     - А от тобі , ні . Вибач велетню , та доведеться тобі повертатись до твоїх шльондр. Я на інтим не налаштована . Настрій не той. - пропалюю цю зміюку поглядом і стискаю кулаки. Здається ще слово і реально скручу їй шию...

Приємного читання!