Додано
24.10.25 09:25:51
"Після тієї ночі"
А ви вірили колись у почуття, яке не згасло навіть після розлуки?Усе почалося випадково. Один погляд, одна розмова, одна ніч… Вона не мала нічого означати. Але саме після неї світ змінився. Відстань, час, чужі люди... Ніщо не здатне стерти те, що живе в серці. Кажуть, є кохання, яке стається лише раз. І якщо воно твоє, то знайде тебе знову.
Мілана Дарк
874
відслідковують
Інші блоги
На книгу Їх власний шлях Дякую колегам-авторам за підтримку))) А попереду на вас чекає ще не одна історія про персонажів, які готові відстоювати свою любов, навіть якщо вона не вписується в стандартні уявлення )
Всім привіт! ♡‿♡ У мене тут виникла одна дуже небезпечна думка...
А що, якщо... вбити Саміра? Так-так, не дивіться на мене так. Автор теж має право на хвилинку творчого божевілля.
Тепер мені цікаво:
Продовження історії - Літніх канікул триває: І поки Макс допомагає із батьками прибрати своєму дідусеві гілки які впали після сильної бурі і дощу, десь поза містом. Софі вже розмовляє з іншим… А десь подалі Ліна
Спека доповзла й до Харкова, але це не завадило мені прийти до вас із величезною порцією вдячності та гарними новинами. По-перше, хочу щиро подякувати за дві нові рекомендації до нашої історії «Один ритм на двох» чудовим
Але як тільки вона спробувала відсторонитися, Ґєшеат впіймав її за лікоть, одним рухом розвернув знову до себе й притиснув до стіни. Вони опинилися під карнизом, тож парасольку демон опустив. Ханна різко вдихнула. Серце
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх, таке складне питання, яке залежить від "багатьох чинників".
Тут і питання - чи ми кохаємо образ, чи дійсно людину? І наскільки взагалі можемо пізнати іншу людину? Питання також у тому, чи існує кохання незалежно від вчинків людей, і чи здатні ми любити "безумовно". Чи ми кохаємо саму людину, чи те, як відчуваємо себе поруч із нею? І зрештою "метелики в животі" - це попередження триматися подалі чи ознака чогось справжнього й хорошого?
Я б сказала так... є люди, яких уже немає серед нас, але ми можемо нести кохання до них крізь усе життя.
Тоді чому ж ми не можемо кохати після розлуки чи відстані? Якщо навіть смерть коханої людини не здатна забрати наше почуття, то що тоді здатне? (окрім очевидного де були зроблені неприпустимі речі)
Ну і, мабуть, головне питання... чи віримо ми, що десь у світі є "наша" людина?
І чи всі ми отримаємо свою історію кохання…
Іноді люди втрачаються без вагомих на те причин, а потім зустрічаються через 10,20 років в все одно мають почуття одне до одного)
Тому я однозначно вірю) Але думаю, що це рідкість)
Mary J, Як гарно ти сказала… Мабуть, справжнє кохання не потребує пояснень. Воно просто живе в нас, навіть коли все інше змінюється
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати