Додано
24.10.25 09:25:51
"Після тієї ночі"
Усе почалося випадково. Один погляд, одна розмова, одна ніч… Вона не мала нічого означати. Але саме після неї світ змінився. Відстань, час, чужі люди... Ніщо не здатне стерти те, що живе в серці. Кажуть, є кохання, яке стається лише раз. І якщо воно твоє, то знайде тебе знову.
А ви вірили колись у почуття, яке не згасло навіть після розлуки?
Мілана Дарк
770
відслідковують
Інші блоги
Друзі, на Букнет стартувала акція "Книжкова весна"! Упродовж її дії ви можете придбати книги улюблених авторів зі знижками до 30%, а ще - отримати шанс виграти промокоди на безкоштовне читання будь-яких платних книг
"Ми не можемо змінити минуле, але можемо вирішити, як воно вплине на наше майбутнє." Сьогодні я думаю про Едіт Егер…
Її більше немає в цьому світі, але є речі, які не зникають разом із людиною. Колись вона
Я всього лише смертна людина, тож можу в чомусь помилятись. І тому прошу: щойно знайдете себе у списку і подивитесь, кого треба читати, обов'язково відпишіться в коментарях, чи відповідає це хоча б приблизно тому, що вам
Привіт, мої хороші! Вчора книга "Шеф моєї мрії" надійшла в продаж і сьогодні вона вже в бестселерах!!!! Щиро дякую вам за це! А ще, дякую за відгуки і шалену підтримку. Мені надзвичайно приємно, що книга вам настільки
Річ не тільки про букнет. Я зараз читаю про Венецію, також другу частину "Четвертого крила" і роман. Знаю, це трохи забагато якщо враховувати той факт, що треба писати більше. Але травень це один із улюблених моїх місяців
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх, таке складне питання, яке залежить від "багатьох чинників".
Тут і питання - чи ми кохаємо образ, чи дійсно людину? І наскільки взагалі можемо пізнати іншу людину? Питання також у тому, чи існує кохання незалежно від вчинків людей, і чи здатні ми любити "безумовно". Чи ми кохаємо саму людину, чи те, як відчуваємо себе поруч із нею? І зрештою "метелики в животі" - це попередження триматися подалі чи ознака чогось справжнього й хорошого?
Я б сказала так... є люди, яких уже немає серед нас, але ми можемо нести кохання до них крізь усе життя.
Тоді чому ж ми не можемо кохати після розлуки чи відстані? Якщо навіть смерть коханої людини не здатна забрати наше почуття, то що тоді здатне? (окрім очевидного де були зроблені неприпустимі речі)
Ну і, мабуть, головне питання... чи віримо ми, що десь у світі є "наша" людина?
І чи всі ми отримаємо свою історію кохання…
Іноді люди втрачаються без вагомих на те причин, а потім зустрічаються через 10,20 років в все одно мають почуття одне до одного)
Тому я однозначно вірю) Але думаю, що це рідкість)
Mary J, Як гарно ти сказала… Мабуть, справжнє кохання не потребує пояснень. Воно просто живе в нас, навіть коли все інше змінюється
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати