Додано
24.10.25 09:25:51
"Після тієї ночі"
А ви вірили колись у почуття, яке не згасло навіть після розлуки?Усе почалося випадково. Один погляд, одна розмова, одна ніч… Вона не мала нічого означати. Але саме після неї світ змінився. Відстань, час, чужі люди... Ніщо не здатне стерти те, що живе в серці. Кажуть, є кохання, яке стається лише раз. І якщо воно твоє, то знайде тебе знову.
Мілана Дарк
956
відслідковують
Інші блоги
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Всім привіт! У мене сьогодні блог про те, що я зрозуміла, що не потрібно допомагати друзям, бо ще будеш винною. Коли я почала писати і дізнала, що можна викладати на платформах, то одразу ж деякі подруги: " о у мене теж
Дорогі читачі, ваша улюблена історія сьогодні офіційно стартувала на передплату! Дякую кожному з вас, хто був поруч: читав, залишав лайки, додавав книгу до бібліотеки та писав коментарі. Ви просто нереальні!
Коротко про продовження… Отже Артур і Емілі вранці вирішують податися на пошуки будинку Діни, тому що вважають що можливо там вони знайдуть зілля яке може розчарувати крамницю. І як висновок попадають у ще більшу халепу,
Вітаю вас, любі букнетівці! ❤️ Емоційний розділ уже у ваших книжечках: Наші очі — як ті два магніти з протилежними полюсами. Чим сильніше намагаюся відвести погляд, тим дужче мене тягне до його зіниць. Встояти майже
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх, таке складне питання, яке залежить від "багатьох чинників".
Тут і питання - чи ми кохаємо образ, чи дійсно людину? І наскільки взагалі можемо пізнати іншу людину? Питання також у тому, чи існує кохання незалежно від вчинків людей, і чи здатні ми любити "безумовно". Чи ми кохаємо саму людину, чи те, як відчуваємо себе поруч із нею? І зрештою "метелики в животі" - це попередження триматися подалі чи ознака чогось справжнього й хорошого?
Я б сказала так... є люди, яких уже немає серед нас, але ми можемо нести кохання до них крізь усе життя.
Тоді чому ж ми не можемо кохати після розлуки чи відстані? Якщо навіть смерть коханої людини не здатна забрати наше почуття, то що тоді здатне? (окрім очевидного де були зроблені неприпустимі речі)
Ну і, мабуть, головне питання... чи віримо ми, що десь у світі є "наша" людина?
І чи всі ми отримаємо свою історію кохання…
Іноді люди втрачаються без вагомих на те причин, а потім зустрічаються через 10,20 років в все одно мають почуття одне до одного)
Тому я однозначно вірю) Але думаю, що це рідкість)
Mary J, Як гарно ти сказала… Мабуть, справжнє кохання не потребує пояснень. Воно просто живе в нас, навіть коли все інше змінюється
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати