Лист від Софії Крус до тієї себе, тринадцятирічної

Привіт, мала.

Я знаю, ти зараз боїшся. І робиш вигляд, що ні. Стоїш рівно, стискаєш зуби, щоб не здригнутись, коли всередині все тремтить від страху та холоду.

Я пам’ятаю цей стан, коли здається, що ніхто не прийде, що дорослі завжди брешуть, і ти відчуваєш, що це кінець...

Ні, не кінець. Ти виживеш і станеш тією, хто не плаче, коли страшно. І не тікає, коли боляче. Ти навчишся мовчати тоді, коли інші кричать. І тримати голову прямо, навіть коли хочеться згорнутись клубком.

Ти ще не знаєш, але колись надягнеш червону сукню і це не буде про флірт. Це буде про жіночу силу.

Ти зустрінеш його... знову — того, хто змусить тебе дихати інакше. Але ти не розгубишся. Ти будеш знати, як діяти. Взагалі тебе чекає дуже цікаве життя, тобі сподобається, я знаю.

І ще маленька порада:

Не треба бути доброю для всіх. Будь чесною із собою.

І коли хтось скаже, що ти небезпечна — просто усміхнись. Бо вони мають рацію.

З любов’ю,

Софія

Лист головної героїні мого еротичного роману "Моя грішна кров" ❤️