Ти в мене не єдиний

І знов не вийшло...

— Поїж, а я потім подивлюся твою рану на обличчі, — повідомляю йому, збираючись нарешті побачити чоловіка без пов’язки.
Артем перестає жувати й відкладає недоїдений пиріжок убік.
— Може, не треба? — сумно цікавиться він. — Ну поки не зажило…
— Я лікар і мушу оглянути свого пацієнта! А раптом там щось не так… — наполягаю.
— Будь ласка, Даріє! Не позбавляй мене залишку гордості. Там під бинтами я зараз зовсім-зовсім некрасивий. І просто не переживу цієї ганьби!
— Але я мушу…
— Медсестра каже, що все гаразд. Загоюється як на собаці. Запитай у неї.
— Звісно, запитаю! А зараз їж, я повернуся ввечері.
— Ти куди? — одразу ж стурбовано запитує Артем.
— Я огляну інших пацієнтів. Ти в мене не єдиний…

 

"СВІТЛА ДЛЯ ТЕМНОГО"

Оновлення щодня о 00:00!

1760205186_98.png

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Olexandra Novatska
22.10.2025, 04:09:58

Так вона його й не побачила. Тож потім не впізнає.

Анна Лященко
22.10.2025, 09:23:21

Olexandra Novatska, Не впізнає((
Дякую!

avatar
Ромул Шерідан
21.10.2025, 21:01:38

❣️✨❣️✨❣️

Анна Лященко
21.10.2025, 21:17:13

Ромул Шерідан, Дякую!

avatar
Оксана Морус
21.10.2025, 20:22:34

І це прохання потім зіграє проти Дарії..
Адже закохалась навіть не бачивши обличчя.

Анна Лященко
21.10.2025, 20:28:51

Оксана Морус, Закохалася в людину, а не в обличчя...
Дякую!

Інші блоги
❤від якої особи краще писати книгу?❤
Працюю собі над новою книгою. Герої нашіптують на вухо, як завжди, сюжет... А я от собі замислилася: Усі мої книги пишуться по різному. Деякі герої самі розповідають власні історії, вимагаючи писати тільки від їх
Як одна викладачка підняла тиск студенту
Сьогодні в аудиторії буде момент, який важко буде назвати “навчальним процесом”. 23- річний студент прийде напружений, ніби світ от-от вибухне. Після зустрічі з його батьком. Викладачка погляне — і вирішить “розслабити
Розділ на Королеву Пірата затримується ♥️
Мої вибачення, але розділ на роман Королева Пірата буде після обіду 12 грудня.
Як я прийшла на Букнет
Дівчата надихнули і мене написати свою маленьку я-історію, як письменниці. Я не пам'ятаю той момент, коли вирішила стати письменницею, що буду писати книги і т.д. Здається, що воно якось сталося плавно, прийшло поступово.
Як ви вважаєте ,багато текіли рятує ситуацію…?
Світло миготіло у такт музиці, червоний, синій і фіолетовий розрізали густий туман. Бас бив у груди, серце билося разом із ритмом. Елена рухалася у натовпі, ніби у власному світі, де можна дихати повними грудьми. Музика
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше