Продовження вже на сторінці ❤️

І буде цікавенько... З героїнею трапилась халепа на першій же зміні, а потім вона трохи перебрала:)

Цитата:

Він мовчав, а моєму п’яному мозку надзвичайно важко стало контролювати руку, яка потягнулася до його обличчя та підняла кутик суворо зімкнутих губ, щоб вийшла крива посмішка. Ммм, вони такі приємні на дотик…

— Чому ти такий серйозний? Посміхатись не вчили на курсах «серйозних…власників клубів»?

— А тебе не вчили, що «серйозних власників клубів» не можна дратувати? — він м’яко прибрав мою руку від обличчя.

Чоловік уважно подивився на мене, ніби зважуючи — вже зараз випхати з клубу та здати копам чи трохи почекати, та дізнатися, що п’яна дівка може витворити ще.

— Давай адресу, — сказав нарешті. — Викличу тобі таксі.

— Не можу, — відповіла.

— Чому?

— Тому що… — я роблю серйозне обличчя. — Моя адреса — секрет. Якщо я її назву, за тобою… Тобто вами, шановний начальник, секретний клан ніндзя прийде. Буде харакірі, чи сашимі, чи що там у них…