Вітаю, любі друзі та читачі.

Випала із Букнету на два тижні. Коли крутишся, як білка у колесі, а результат "ні за мною, ні переді мною", то це виснажує більше за фізичне перевантаження. Тільки читання і рятувало.

Але власні історії - вони як бомба сповільненої дії, або випустити, або розірве))))) або що гірше - перегорить. Тому, беру себе в руки (вже який раз) і знов починаю працювати.

Дякую всім, хто читає і чекає продовження.

Сьогодні оновлення Непокірної від імені Кіри

Я повільно підводжусь. Беру папку із фотографіями і йду до дверей, дорогою лювлю своє відображення у дзеркалі – кросівки, джинси, об’ємний в’язаний светер, волосся зібране у ґульку і закріплене дерев’яною паличкою. Я на мить зупиняюся і хочу висмикнути її, але рука зупиняється так і не торкнувшись. Чому я, зрештою, маю виглядати не так, як звикла? Чому маю думати, чи доречно це виглядатиме для нього? Я така, яка є. От тільки обличчя із червоними плямами і великі очі здадуть мене, як тільки Данило на мене подивиться.

Запрошую до читання.

З любов'ю, Христя