Додано
19.10.25 18:29:18
Чи боляче вам за ваших персонажів?
Сьогодні вийде продовження до книги «Правила його гри». У ньому Ден відчує неймовірне щастя — але я писала цей розділ із величезним сумом.
Ви спитаєте, чому?
Тому що я знаю, що буде далі.
Іноді мені здається: якби Ден знав, хто пише його історію, він би мене зненавидів і проклинав. Хоча, ні... це не в його стилі. Він би мстився — віртуозно, холодно, безжально.
Я знаю, що не одна відчуваю біль своїх героїв.
Скажіть, як навчитися жити з цими емоціями й не плюнути на все, щоб переписати їхню долю?
Бо чесно — зараз мені страшенно хочеться це зробити.
Я відчуваю той самий біль, яки має пережити мій герой, і шкодую, що повинна завдати його сама.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНаші герої складаються з пазликів, які ми закладаємо в них. І де-які пазлики — це частинки нас, тож мені здається, що неможливо не переживати емоції героїв, не хвилюватися за них
Мельська Наталі, ❤️
Однозначно! Я проходжу з ними все, що й вони (або вони те, що я) — плачу, сміюся, хвилююся.
Інколи ненавиджу себе за те, що роблю з ними, а іноді здаюся і “погоджуюся” на те, про що вони просять.
В одній із книг, коли я вже дописувала передостанній розділ, моя героїня видала репліку, після якої мені довелося написати ще 30% книги ))) Але вона стільки всього пройшла, що я просто не могла не зробити їй такий подарунок ❤️
Mary J, ❤️
Всі емоції моїх героїв пропускаю через себе. Буває важкувато, тому мої книги і закінчуються хепіендами, щоб поберегти рештки нервів :))
Еларен Веш, ❤️❤️❤️
Звісно, я теж відчуваю біль за героїв! Але ж я знаю, що зрештою все закінчиться добре, а усі негаразди тимчасові. Впевнена, що і ваша історія задумувалась із щасливим завершенням, тож Ден має вам пробачити))
Анна Лір, Сподіваюся ,що так і буде))) Але до цього часу я його знатно покатаю(((
Коли я писала сцену в одній книзі, що плакала з головною героїнею. Зате, коли робила боляче головному герою емоцій у мене взагалі не було, лише була думка: "Так тобі й треба!"
Вікторія Грош (Rouce), Так у мене теж так було, але цей герой викликає сильні емоції.
Іноді боляче — але саме завдяки цьому історії стають правдивими й сильними.
Діана Лисенко, Це вірно)
Завжди переживаю й проживаю історію моїх героїв, немов власну. Не знаю, як інакше! Іноді, під час напружених сцен, вмикаю зовсім невідповідну музику. Але саме вона додає трохи екзотичності тим сценам, які несуть цілковито протилежний вайб.
Белла Ісфрелла, Дякую,що поділилися.)))
Я плачу та сміюся зі своїми героями разом з читачами )))
Біль - чоловічого роду .
Олеся Глазунова, Я досить спокійно ставлюся до критики.Зазвичай, мені навпаки подобається коли люди роблять зауваження, це спосіб стати кращою)
Мені складно, звісно) Адже в мене книга має вайб Атаки Титанів, хто знає, той зрозуміє) Тому випробувань для героїв вдосталь) Але мушу рухатися за запланованим. Вони не живі, нехай вибачають)
До речі, візуал дуже атмосферний!
Діана Козловська, Дякую))) Сподіваюся вони не живуть у якійсь паралельній реальності)))
Думаю, що коли герой викликає такі справжні емоції у самого автора, тоді він зможе так само достукатись і до читача. Іноді справді дуже шкода героїв. Те пекло, через яке ми ноді їх пропускаємо здається зовсім не заслуженим. Але все так само як і в житті. Люди не заслуговують на нещастя, але вони є. І тоді світлі у фіналі ще яксравіше, адже шлях пройдений не дарма. Він дає змогу переродитись, спокутувати провину або знайти дорогу додому.
Тримайте) Бажаю удачі та натхнення!) Часто найболючіші історії змушують нас переживати бурю емоцій)
Люмен Белл, Дякую)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати